Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДФС У ДОНЕЦЬКIЙ ОБЛАСТI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 13.04.2018 р. № 1563/ІПК/05-99-12-03-16

Щодо обліку по експортній операції та курсових різниць

Головне управління ДФС у Донецькій області розглянуло звернення платника щодо обліку передоплати по експортній операції та курсових різниць та, керуючись ст.52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в редакції, чинній з 01.01.2018, повідомляє.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 №185/94-ВР із змінами і доповненнями виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) такої продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Виручка резидента за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом) вважається перерахованою на його банківський рахунок за заявою резидента, якщо належна сума врегульована Експортно-кредитним агентством.

Згідно з п.2.3 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженою постановою НБУ від 24.03.1999 № 136 банк знімає експортну операцію резидента з контролю після зарахування виручки за цією операцією саме на поточний рахунок останнього, а не на розподільчий.

Відповідно до вимог п. 5 П(С)БО 21 "Вплив змін валютних курсів", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 № 193, із змінами та доповненнями (далі - П(С)БО 21), операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображають у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на початок дня, дати здійснення операції (дати визнання активів, зобов'язань, власного капіталу, доходів і витрат). Валюта звітності в Україні - грошова одиниця України (п. 4 П(С)БО 21). Від’ємне чи позитивне значення курсових різниць відображається згідно п. 8 П(С)БО 21.

Курсові різниці від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей про операційну діяльність відображаються у складі інших операційних доходів (витрат), а курсові різниці від перерахунку монетарних статей про інвестиційну і фінансову діяльність відображаються у складі інших доходів (витрат), за винятком курсових різниць, які виникають щодо фінансових інвестицій у господарські одиниці за межами України та відображаються у складі іншого додаткового капіталу.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Розділ III Кодексу не передбачає спеціальних правил відображення курсових різниць в податковому обліку, що фактично означає необхідність відображення курсових різниць, які виникають від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти, а також операцій з придбання/продажу такої валюти відповідно до правил, встановлених Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Кодексу).