Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 18.04.2018 р. № 1710/С/99-99-13-03-01-14/ІПК

Державна фіскальна служба України, керуючись статтею 53 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), розглянула звернення щодо отримання індивідуальної податкової консультації, яке надіслане ГУ ДФС у Запорізькій області, та з урахуванням висновків, викладених у постанові окружного адміністративного суду та ухвали апеляційного адміністративного суду, і в межах компетенції повідомляє.
Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗКУ), а справляння плати за землю - ПКУ.

Використання землі в Україні є платним (стаття 206 ЗКУ).

Підпунктом 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПКУ встановлено, що земельний податок - обов’язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об’єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності (статті 269, 270 ПКУ).

Статтею 120 ЗКУ визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об’єкти. До особи, яка набула права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Водночас повідомляємо, що використання земельних ділянок без належно оформлених прав, включаючи право оренди, є порушенням норм земельного законодавства та виникає відповідальність згідно із земельним законодавством (статті 125, 211 ЗКУ).

Отже, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, зацікавленим особам для одержання у власність або у користування земельних ділянок, необхідно звернутись до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування та територіальних органів Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, за місцем розташування земельних ділянок (статті 118, 123 ЗКУ).

Підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру (пункт 286.1 статті 286 ПКУ).

Згідно з пунктом 286.6 статті 286 ПКУ за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Згідно з підпунктом 4 пункту 297.1 статті 297 ПКУ платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності.

Не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп фізичні особи - підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 100 квадратних метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 квадратних метрів (підпункт 291.5.3 пункту 291.5 статті 291 ПКУ).

Враховуючи викладене, якщо фізична особа - підприємець має земельну ділянку і земельна ділянка використовується ним для провадження підприємницької діяльності, то така особа (платник єдиного податку першої -третьої груп), з урахуванням підпункту 291.5.3 пункту 291.5 статті 291 ПКУ, звільняється від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності із земельного податку.

Додатково повідомляємо, що з урахуванням положень статті 52 ПКУ ця консультація, надана на виконання постанови окружного адміністративного суду та ухвали апеляційного адміністративного суду, має індивідуальний характер та може застосовуватися виключно фізичною особою.