Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 19.04.2018 р. № 1716/5/99-99-15-01-01-16/ІПК

Державна фіскальна служба України керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) розглянула звернення Підприємства щодо надання індивідуальної податкової консультації стосовно практичного застосування положень міжнародного договору між Урядом України та Урядом Республіки Польща про надання кредиту на умовах пов’язаної допомоги і повідомляє таке.

Відповідно до пункту 52.1 cтатті 52 Кодексу за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Законом України від 03 лютого 2016 року № 977-VІІІ ратифіковано Договір між Урядом України та Урядом Республіки Польща про надання кредиту на умовах пов’язаної допомоги (далі - Договір).

Відповідно до статті 1 Договору Уряд Республіки Польща надає кредит у розмірі, який не перевищує 100 млн євро (сто мільйонів ЕUR) (далі - Кредит), Уряду України для фінансування проектів з розбудови прикордонної дорожньої інфраструктури та облаштування пунктів пропуску українсько-польського кордону та інших проектів, що будуть погоджені Договірними Сторонами та фінансуватимуться в рамках окремих контрактів між експортерами з Польщі та юридичними особами - резидентами України (далі - Контракт). Кредит використовується для фінансування 100 відс. (сто відсотків) вартості Контрактів на поставку товарів, робіт та послуг з Республіки Польща до України.

Пунктами 1 та 2 статті 11 Договору встановлено, що будь-які податки, збори та інші платежі, які можуть виникнути у зв’язку з виконанням Контрактів, укладених згідно із цим Договором, сплачуються кожною стороною Контракту у її відповідній країні і не фінансуються за рахунок Кредиту.

Товари, роботи та послуги, що фінансуються відповідно до Контрактів, звільняються від сплати будь-яких податків, мит чи інших зборів або обов’язкових платежів, які встановлені Україною чи на її території згідно з чинним законодавством України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 розділу І Кодексу).

Статтею 3 розділу І Кодексу визначено, що однією зі складових податкового законодавства України є чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування. При цьому, якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Щодо оподаткування податком на прибуток підприємств (до питань 1.2, 5.2, 6.2, 7.2, 8.4, 9.2)

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Отже, пільги з оподаткування податком на прибуток підприємств Договором не передбачені.

Щодо оподаткування ПДВ (до питань 1.1, 5.1, 6.1, 7.1, 8.1, 8.2, 8.3, 9.1)

Як зазначено у зверненні Підприємства є виконавцями контрактів для реалізації проектів розбудови прикордонної дорожньої інфраструктури та облаштування пунктів пропуску українсько-польського кордону. При цьому Підприємства мають зареєстровані на митній території України постійні представництва, які є платниками ПДВ (далі - Товариство).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 розділу І Кодексу).

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Згідно з підпунктами «а», «б» і «в» пункту 185.1 статті 185 розділу V Кодексу об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з:
постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V Кодексу розташоване на митній території України;
ввезення товарів на митну територію України.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу І Кодексу).

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу І Кодексу).

Відповідно до підпункту 14.1.244 пункту 14.1 статті 14 розділу І Кодексу під товарами розуміються матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

В цілях оподаткування операцій з переміщення майна та енергії через митний кордон України термін «товари» вживається у значенні, визначеному Митним кодексом України (далі - МКУ). Так, у розумінні МКУ, товари - це будь-які рухомі речі, у тому числі ті, на які законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередачі (підпункт 57 пункту 1 статті 4 МКУ).

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу І Кодексу). При цьому продаж результатів робіт (послуг) - це будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об’єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг) (підпункт 14.1.203 пункту 14.1 статті 14 розділу І Кодексу).

Пунктами 186.2 - 186.4 статті 186 розділу V Кодексу визначено категорії послуг, місце постачання яких визначається залежно від місця реєстрації постачальника або отримувача відповідних послуг або від місця фактичного надання відповідних послуг.

Місцем постачання послуг, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 статті 186 розділу V Кодексу, вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб’єкт господарювання, або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання, зокрема:
послуг із виконання ремонтних робіт і послуг із переробки сировини, а також інших робіт і послуг, що пов’язані з рухомим майном (підпункт «г» підпункту 186.2.1 пункту 186.2 розділу V Кодексу);
послуг з підготовки та проведення будівельних робіт (підпункт «б» підпункту 186.2.2 пункту 186.2 розділу V Кодексу);
інших послуг за місцезнаходженням нерухомого майна, у тому числі що будується (підпункт «в» підпункту 186.2.2 пункту 186.2 розділу V Кодексу).

Місцем постачання послуг, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 статті 186 розділу V Кодексу, є місце реєстрації постачальника (пункт 186.4 статті 186 розділу V Кодексу).

Отже, порядок оподаткування ПДВ операцій з постачання послуг безпосередньо залежить від місця їх постачання.

Правила формування податкових зобов’язань і податкового кредиту з ПДВ регулюються статтями 187, 198 і 201 розділу V Кодексу.

Згідно з пунктами 201.1 і 201.10 статті 201 розділу V Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) у встановлений Кодексом термін. При цьому податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Разом з цим, статтею 197 розділу V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу визначено переліки операцій, які звільняються (тимчасово звільняються) від оподаткування ПДВ.

Пунктом 197.11 статті 197 розділу V Кодексу передбачено звільнення від оподаткування ПДВ, зокрема, операцій з:
постачання товарів та послуг на митній території України та ввезення на митну територію України товарів як міжнародної технічної допомоги (далі -МТД), яка надається відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана у встановленому законодавством порядку;
постачання товарів та послуг на митній території України та ввезення на митну територію України товарів, що фінансуються за рахунок МТД, яка надається відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана у встановленому законодавством порядку.

Необхідно зазначити, що режим звільнення від оподаткування ПДВ поширюється не на осіб, а на операції.

Разом з цим пунктом 198.5 статті 198 розділу V Кодексу визначено, що платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 розділу V Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в неоподатковуваних ПДВ операціях або в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 розділу V Кодексу).

З метою застосування пункту 198.5 статті 198 розділу V Кодексу податкові зобов’язання з ПДВ визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:
придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;
придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, — на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Особливості оподаткування ПДВ послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, визначено статтею 208 розділу V Кодексу.

Пунктом 208.2 статті 208 розділу V Кодексу передбачено, що отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податку на базу оподаткування, визначену згідно з пунктом 190.2 статті 190 розділу V Кодексу. При цьому отримувач послуг - платник податку у порядку, визначеному статтею 201 розділу V Кодексу, складає податкову накладну із зазначенням суми нарахованого ним податку, яка є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту у встановленому порядку. Така податкова накладна підлягає обов’язковій реєстрації в ЄРПН.

Для послуг, які постачаються нерезидентами на митній території України, базою оподаткування ПДВ є договірна (контрактна) вартість таких послуг з урахуванням податків та зборів, за винятком ПДВ, що включаються до ціни постачання відповідно до законодавства.

Визначена вартість перераховується в національну валюту за валютним (обмінним) курсом Національного банку України на дату виникнення податкових зобов’язань. У разі отримання послуг від нерезидентів без їх оплати база оподаткування визначається ПДВ, виходячи із звичайних цін на такі послуги без урахування податку (пункт 190.2 статті 190 розділу V Кодексу).

Разом з цим згідно з пунктом 180.2 статті 180 розділу У Кодексу особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг.

Для цілей оподаткування ПДВ платниками податку є особи, перелік яких визначено підпунктом 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 розділу І та пунктом 180.1 статті 180 розділу V Кодексу, зокрема, постійне представництво. Під постійним представництвом розуміється постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс;
фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар'єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер (підпункт 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 розділу І Кодексу).

З метою оподаткування термін «постійне представництво» включає будівельний майданчик, будівельний, складальний або монтажний об’єкт чи пов’язану з ними наглядову діяльність, якщо тривалість робіт, пов’язана з таким майданчиком, об’єктом чи діяльністю, перевищує шість місяців; надання послуг нерезидентом (крім послуг з надання персоналу), у тому числі консультаційних, через співробітників або інший персонал, найнятий ним для таких цілей, але якщо така діяльність провадиться (в рамках одного проекту або проекту, що пов’язаний з ним) в Україні протягом періоду або періодів, загальна тривалість яких становить більш як шість місяців, у будь-якому дванадцятимісячному періоді; резидентів, які мають повноваження: діяти від імені виключно такого нерезидента (проведення переговорів щодо суттєвих умов та/або укладення договорів (контрактів) від імені цього нерезидента), що призводить до виникнення у цього нерезидента цивільних прав та обов'язків; та/або утримувати (зберігати) запаси товарів, що належать нерезиденту, із складу яких здійснюється поставка товару від імені нерезидента, крім резидентів, що мають статус складу тимчасового зберігання або митного ліцензійного складу.

Постійним представництвом не є використання будівель або споруд виключно з метою зберігання, демонстрації або доставки товарів чи виробів, що належать нерезиденту; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою зберігання або демонстрації; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою переробки іншим підприємством; утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів чи виробів або для збирання інформації для нерезидента; направлення у розпорядження особи фізичних осіб у межах виконання угод про послуги з надання персоналу; утримання постійного місця діяльності виключно з метою провадження для нерезидента будь-якої іншої діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер.

До питання 1.1

У разі якщо послуги (роботи) із розбудови прикордонної дорожньої інфраструктури та облаштування пунктів пропуску українсько-польського кордону, здійснюється на митній території України Товариством, то операція з постачання Товариством таких послуг (робіт) резиденту України є об’єктом оподаткування ПДВ.

Водночас, та зважаючи на норми пункту 2 статті 11 Договору від 09.09.2015 та статті 3 розділу І Кодексу, зокрема, за умови якщо такі послуги (роботи) фінансуються згідно з Контрактами, укладеними у рамках вказаних у Договорі від 09.09.2015 проектів, то операції Товариства з постачання таких послуг (робіт) на митній території України звільняються від оподаткування ПДВ.

До питання 5.1

У разі якщо Товариство отримує від нерезидента або його постійного представництва, не зареєстрованого як: платника ПДВ (далі - Підрядник 1), зазначені у пунктах 186.2 і 186.3 статті 186 розділу V Кодексу послуги, то операція з постачання таких послуг є об’єктом оподаткування ПДВ та оподатковується податком у загальновстановленому порядку за ставкою 20 відс., оскільки місцем їх постачання вважається місце, в якому отримувач послуг (Товариство) зареєстрований як суб’єкт господарювання (у даному випадку на митній території України), та відповідно отримувач послуг (Товариство) є відповідальним за нарахування та сплату ПДВ до бюджету за такою операцією.

У разі якщо Товариство отримує від Підрядника 1, послуги, що не зазначені у пунктах 186.2 і 186.3 статті 186 розділу V Кодексу, то операція з постачання таких послуг не є об’єктом оподаткування ПДВ, оскільки місцем їх постачання вважається місце реєстрації їх постачальника (Підрядника 1), а саме територія, що знаходиться за межами митної території України.

У разі якщо Товариство здійснює ввезення товарів на митну територію України у митному режимі імпорту, то така операція є об’єктом оподаткування ПДВ та оподатковується податком у загальновстановленому порядку за ставкою 20 відсотків.

Водночас згідно з пунктом 2 статті 11 Договору від 09.09.2015 та статті З розділу І Кодексу, зокрема, за умови якщо такі товари фінансуються згідно з Контрактами, укладеними у рамках, вказаних у Договорі від 09.09.2015 проектів, то операції Товариства із ввезення товарів на митну територію України у митному режимі імпорту звільняються від оподаткування ПДВ.

До питання 6.1

Операція постійного представництва нерезидента, зареєстрованого як платник ПДВ, або резидента - платника ПДВ (далі - Підрядник 2) з постачання Товариству товарів/послуг на митній території України є об’єктом оподаткування ПДВ та оподатковуються податком у загальновстановленому порядку за ставкою 20 відсотків.

До питання 7.1

У разі якщо Підрядник 1 придбає/отримує у/від нерезидента або його постійного представництва, не зареєстрованого як платника ПДВ (далі - Субпідрядник 1) товари/послуги, то операція з постачання таких послуг не є об’єктом оподаткування ПДВ, оскільки місцем їх постачання не є митна територія України.

У разі якщо Підрядник 2 отримує від Субпідрядника 1 зазначені у пунктах 186.2 і 186.3 статті 186 розділу V Кодексу послуги, то операція з постачання таких послуг є об’єктом оподаткування ПДВ та оподатковуються податком у загальновстановленому порядку за ставкою 20 відсотків, оскільки місцем їх постачання вважається місце, в якому отримувач послуг (Підрядник 2) зареєстрований як суб’єкт господарювання (у даному випадку на митній території України), та відповідно отримувач послуг (Підрядник 2) є відповідальним за нарахування та сплату ПДВ до бюджету за такою операцією.

У разі якщо Підрядник 2 отримує від Субпідрядника 1 послуги, що не зазначені у пунктах 186.2 і 186.3 статті 186 розділу V Кодексу, то операція з постачання таких послуг не є об’єктом оподаткування ПДВ, оскільки місцем їх постачання вважається місце реєстрації їх постачальника (Підрядника 1), а саме територія, що знаходиться за межами митної території України.

До питання 8.1

Операція постійного представництва нерезидента, зареєстрованого як платник ПДВ, або резидента - платника ПДВ (далі - Субпідрядник 2) з постачання, як Підряднику 1, так і Підряднику 2 товарів/послуг на митній території України є об’єктом оподаткування ПДВ та оподатковується податком у загальновстановленому порядку за ставкою 20 відсотків.

До питання 8.2

У разі якщо Підрядником 2 будуть поставлені товари/послуги, придбані з ПДВ, Товариству, то обов’язку щодо нарахування податкових зобов’язань з ПДВ відповідно до пункту 198.5 статті 198 розділу V Кодексу у Підрядника 2 не виникає.

До питання 8.3

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Кодексу сума податку, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Операції, які звільняються від оподаткування не формують від’ємне значення різниці, визначеної пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, отже, право на бюджетне відшкодування ПДВ у платника податку, по операціях звільненим від оподаткування ПДВ, не виникає.

До питання 9.1

Операція постійного представництва нерезидента, зареєстрованого як платник ПДВ, або резидента - платника ПДВ (далі - Підрядник 3) з постачання Товариству послуг (робіт) на митній території України є об’єктом оподаткування ПДВ та оподатковуються податком у загальновстановленому порядку за ставкою 20 відсотків.

Щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб, військовим збором, єдиним соціальним внеском (до питань 1.3, 5.3, 6.3, 7.3, 8.5, 9.3)

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до пункту 162.1 статті 162 якого платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи та фізична особа -нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Згідно зі статтею 163 Кодексу об’єктом оподаткування резидента/нерезидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні, доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання) та іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначено пунктом 164.2 статті 164 Кодексу, зокрема:
доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту) (підпункт 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 Кодексу);
інші доходи, крім зазначених у статті 165 Кодексу (підпункт 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 Кодексу).

Порядок оподаткування іноземних доходів визначено пунктом 170.11 статті 170 Кодексу.

Згідно з пунктом 167.1 статті 167 Кодексу ставка податку становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті).

Крім того, вказані доходи є об’єктом оподаткування військовим збором (підпункт 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу).

Ставка військового збору становить 1,5 відс. об’єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу (підпункт 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому статтею 168 Кодексу.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 Кодексу та ставку військового збору, встановлену підпунктом 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу.

Податковий агент - це, зокрема юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV Кодексу (підпункт 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464).

Платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема дипломатичні представництва і консульські установи України, філії, представництва, інші відокремлені підрозділи підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), утворені відповідно до законодавства України, які мають окремий баланс і самостійно здійснюють розрахунки із застрахованими особами (частина перша статті 4 Закону № 2464).

Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону № 2464 визначено, що базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Згідно з частиною п’ятою статті 8 Закону № 2464 єдиний внесок для роботодавців встановлюється у розмірі 22 відс. до визначеної статтею 7 Закону № 2464 бази нарахування єдиного внеску.

Щодо митних платежів (до питань 2, 3, 4)

Згідно з частиною першою статті 300 Митного кодексу України умови надання звільнення (умовного звільнення) від оподаткування митними платежами визначаються цим Кодексом, Податковим кодексом України, іншими законами України та міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.

Контракти укладаються підприємцями з місцезнаходженням в Республіці Польща та юридичними особами - резидентами України (частина друга статті 3 Договору).

Як зазначається у частині другій пункту 2 Порядку реалізації Договору між Урядом України та Урядом Республіки Польща про надання кредиту на умовах пов’язаної допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2017 № 73 (далі - Порядок № 73), Укравтодор та відповідальні виконавці (Держприкордонслужба і ДФС) визначають замовників, що забезпечують реалізацію інвестиційних проектів, необхідних для реалізації Договору.

Пунктом 6 Порядку № 73 визначено, що закупівля товарів, робіт і послуг та реалізація будівництва за рахунок кредитних коштів здійснюється замовниками в установленому законодавством порядку з урахуванням особливостей, визначених Договором, та міжнародної практики використання контрактів FIDIС.

Отже, звільнення від оподаткування митними платежами застосовується до товарів, закупівля яких здійснюється за рахунок кредитних коштів в рамках реалізації відповідних інвестиційних проектів (контрактів), укладених відповідно до положень Договору.

Класифікатором звільнень від сплати митних платежів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011, товарам, що фінансуються відповідно до контрактів, укладених згідно з Договором надано код пільги при звільнені від оподаткування митними платежами - 180.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.