Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 20.04.2018 р. № 1779/6/99-99-12-02-03-15/ІПК

Про екологічний податок

Державна фіскальна служба України на запит Підприємства щодо екологічного податку (далі - Податок), керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Підприємство поінформувало, що має дозвіл на створення місця тимчасового розміщення твердих побутових відходів на території земельної ділянки (далі - Дозвіл), і, посилаючись на п.п. 14.1.223 п. 14.1 ст. 14 Кодексу щодо визнання платниками Податку у частині розміщення відходів (п.п. 240.1.3 п. 240.1 ст. 240 Кодексу) лише суб’єктів, які здійснюють технологічні операції з остаточного розміщення відходів, зацікавлене у визнанні його неплатником Податку як суб’єкта, що отримав дозвіл на тимчасове розміщення твердих побутових відходів.

Закон України «Про відходи», який визначає правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов’язаної із утилізацією, захороненням відходів, регламентував затвердження Порядку ведення реєстру місць видалення відходів (далі - Реєстр, Порядок) постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 1998 року № 1216. Зокрема, Порядком визначено, що видаленням відходів вважаються операції з відходами, які не призводять до їх утилізації. Наприклад, додатком 2 до Порядку до таких операцій віднесено також і операції з поховання у землі чи скидання на землю (зокрема на звалище тощо). При цьому місцями видалення відходів вважаються спеціально відведені місця або об’єкти (полігони, комплекси, котловани, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких для видалення відходів отримано дозвіл від спеціально уповноважених органів у сфері поводження з відходами.

Таким чином, за наявності у Підприємства Дозволу розміщення ним відходів здійснюватиметься за місцем видалення відходів, на яке має бути складений спеціальний паспорт, у якому зазначається найменування і код відходів, їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації (далі - Паспорт). При складанні Паспорта Підприємство має керуватися Інструкцією про зміст і складання паспорта місць видалення відходів, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 14.01.1999 № 12, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03.02.1999 за № 60/3353 (далі - Інструкція).

При застосуванні Інструкції необхідно дотримуватись норм абзацу третього п. 1 Інструкції, згідно з яким до місць видалення відходів прирівнюються місця довгострокового (понад 2 роки) зберігання відходів. При цьому передбачено щорічний перегляд Паспортів за результатами спостережень, контрольних замірів, додаткових робіт тощо із погодженням обласними, Київською міською держадміністраціями (п. 19 Порядку), на підставі якого виконується щорічне уточнення даних Реєстру щодо розміщення, технічні та екологічні характеристики, дані про власника кожного місця видалення відходів (п. 9 Порядку).

З огляду на викладене Підприємство не належатиме до категорії платників Податку за умови, що термін тимчасового зберігання відходів не перевищує 2 (двох) років, а зазначені у Паспорті виконувані ним операції з видалення відходів відсутні у додатку 2 до Порядку.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).