Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 20.04.2018 р. № 1730/6/99-99-15-03-02-15/ІПК

Про оподаткування ПДВ

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо оподаткування податком на додану вартість та єдиним податком четвертої групи договору інвестування та, керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.
Загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України визначено Законом України «Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991 року № 1560-ХІІ, із змінами (далі - Закон №1560).

Відповідно до пункту 3 статті 2 розділу І Закону №1560 інвестиційна діяльність забезпечується шляхом реалізації інвестиційних проектів і проведення операцій з корпоративними правами та іншими видами майнових та інтелектуальних цінностей.

Корпоративні права - права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами (підпункт 14.1.90 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Щодо оподаткування ПДВ операції із внесення грошових коштів до статутного (складеного) капіталу товариства в обмін на корпоративні права (частки у статутному фонді).

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 Кодексу об’єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 Кодексу розташоване на митній території України.

Постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Не є об’єктом оподаткування операції з випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб’єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, включаючи інвестиційні та іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю, деривативи, а також корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; обміну зазначених цінних паперів та корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, на інші цінні папери, корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; розрахунково-клірингової, реєстраторської та депозитарної діяльності на ринку цінних паперів, а також діяльності з управління активами (у тому числі пенсійними активами, фондами банківського управління), згідно з законом та інших видів професійної діяльності на фондовому ринку, які підлягають ліцензуванню відповідно до закону (підпункт 196.1.1 пункту 196.1 статті 196 Кодексу).

Таким чином, операція із внесення грошових коштів до статутного (складеного) капіталу товариства в обмін на корпоративні права (частки у статутному фонді) не підпадає під об’єкт оподаткування ПДВ.

Однак, наданий до запиту договір про спільне інвестування господарської діяльності (далі - Договір), яке за змістом відповідає договору простого товариства, майновим внеском у який однією із сторін є земельна ділянка сільськогосподарського призначення.

Попри те, що пунктом 5.1 Договору декларується право власності однієї із сторін на весь обсяг сільськогосподарської продукції, Договір передбачає регулярні виплати на користь власника земельної ділянки.

Зокрема, передбачено. Що при розподілі результатів діяльності сторона, внеском якої є земельна ділянка, отримує фіксовану частку доходу у розмірі 300 тис. грн. (пункт 6.1 Договору), що відповідає нормам частини першої статті 359 Цивільного кодексу України щодо розподілу спільного майна, що перебуває у спільній частковій власності.

Відповідно до пункту 292-1. 1 статті 292-1 Кодексу об’єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

При цьому статтею 126 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІІ зі змінами та доповненнями визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 01 липня 2004 року № 1952 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Підпунктом 295.9.6 пункту 295.9 статті 295 Кодексу визначено, що платники єдиного податку четвертої групи у разі надання сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду в оренду іншому платникові податку, враховують орендовану площу земельних ділянок у своїй декларації. У декларації орендаря така земельна ділянка не враховується.

Платники єдиного податку четвертої групи у разі оренди ними сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду в особи, яка не є платником податку, враховують орендовану площу земельних ділянок у своїй декларації (підпункт 295.9.7 пункту 295.9 статті 295 ПКУ).
Згідно зі ст. 8 Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-ХІV «Дро оренду землі» зі змінами та доповненнями орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця.

З урахуванням викладеного, до декларації платника єдиного податку четвертої групи включаються площі сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду, що надані йому в користування за договором оренди (суборенди) за умови, що орендодавцем є неплатник єдиного податку четвертої групи.

Згідно із абзацом 4 підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 Кодексу сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи подають відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

У відомостях (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються дані про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).

Підпунктом 291.4.7 пункту 291.4 статті 291 Кодексу визначено, що новоутворені сільськогосподарські товаровиробники можуть бути платниками податку з наступного року, якщо частка сільськогосподарського товаровиробництва, отримана за попередній податковий (звітний) рік, дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Таким чином, з огляду на викладене, сума, яку підприємство може включити до загальної суми доходу при розрахунку частки сільськогосподарського товариства, відповідає різниці між загальною сумою доходу за Договором, зменшену на фактичний розмір виплати, який визначенийпунктом 6.1 Договору.