Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДФС У ХАРКIВСЬКIЙ ОБЛАСТI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 25.04.2018 р. № 1857/ІПК/Я/20-40-13-11-11

Головне управління ДФС у Харківській області, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі - ПКУ), розглянуло Ваш запит на отримання індивідуальної податкової консультації щодо застосування п. 172.1 ст. 172 ПКУ, з урахуванням фактично викладених обставин, в межах компетенції, повідомляє наступне.

Порядок оподаткування продажу нерухомого майна регулюється ст. 172 ПКУ.

Відповідно до п. 172.1 ст. 172 ПКУ дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об'єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної ст. 121 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ із змінами та доповненнями (далі - Земельний кодекс) залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.

Умова щодо перебування такого майна у власності платника податку понад три роки не розповсюджується на майно, отримане таким платником у спадщину.

Дохід від відчуження господарсько-побутових споруд, що розташовані на одній ділянці з житловим або садовим (дачним) будинком та продаються разом з ним, для цілей оподаткування окремо не визначається.
Пунктом 172.2 ст. 172 ПКУ визначено, що дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об’єктів нерухомості, зазначених у п. 172.1 ст. 172 ПКУ, або від продажу об’єкта нерухомості, не зазначеного в п. 172.1 ст. 172 ПКУ, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною п. 167.2 ст. 167 ПКУ.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 № 507 затверджено Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (далі - ДК 018-2000), призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб’єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні.

ДК 018-2000 визначено, що будівлі класифікуються за їх функціональним призначенням. Будівлі, що використовуються або запроектовані для декількох призначень, повинні бути ідентифіковані за однією класифікаційною ознакою відповідно до головного призначення.

Єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об’єкти та суб’єктів таких прав, - Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) (ст. 2 Закону України від 01.07.2014 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Підпунктом 2 п. 20 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141 із змінами та доповненнями передбачено, що у разі проведення державної реєстрації виникнення права власності щодо об’єкта нерухомого майна державний реєстратор вносить до Державного реєстру прав, зокрема, відомості про: тип об’єкта нерухомого майна (житловий будинок, будівля, споруда, квартира, житлове приміщення, нежитлове приміщення тощо); призначення об’єкта нерухомого майна (житловий або нежитловий);
площу об’єкта нерухомого майна (загальна та (за наявності) житлова); складові частини об’єкта нерухомого майна (найменування та/або присвоєння літери, загальна та (за наявності) житлова площа об’єкта нерухомого майна, який є складовою частиною складної речі та призначений для обслуговування іншої (головної) речі, пов’язаний з нею спільним призначенням та є її приналежністю).

Отже, на підставі документів про право власності на об’єкт нежитлової нерухомості, з дотриманням умов, визначених п.п. 14.1.129 прим. 1 п. 14.1 ст. 14 ПКУ та урахуванням ДК 018-2000 в частині функціонального призначення та класифікаційної ознаки, визначається належність такого об’єкта до відповідного типу нерухомості.

Відповідно до наданих Вами документів, гуртожиток ... має загальну площу ..., при цьому житлова площа в жодному з наданих документів відсутня.

Таким чином, відповідно до норм ПКУ та з урахуванням наданих документів, визначити належність гуртожитку до житлового будинку не видається можливим, а отже дохід від продажу такого об’єкта нерухомості, підлягає оподаткуванню згідно п. 172.2 ст. 172 ПКУ.

Також зауважуємо, що питання визначення/приналежності гуртожитку до житлового будинку належить до компетенції органів місцевого самоврядування, на адміністративній території якого розташований гуртожиток.

Правовою підставою для виконання цих повноважень є п.п. 5 п."б" ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР із змінами та доповненнями, який відносить до делегованих повноважень виконавчих органів рад облік відповідно до закону житлового фонду, здійснення контролю за його використанням. Саме органи місцевого самоврядування ухвалюють рішення про зміну статусу будинку без проведення реконструкції (про визнання будинку, який використовувався як гуртожиток, жилим будинком з поквартирним заселенням тощо).

Слід зазначити, що відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.