Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 27.04.2018 р. № 1907/П/99-99-13-02-03-14/ІПК

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) розглянула Ваше звернення ... щодо практичного застосування норм чинного законодавства і в межах компетенції повідомляє.

Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичних осіб регулюється Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - Закон № 755) відповідно до частини восьмої ст. 4 якого фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цієї фізичної особи.

Порядок зняття з обліку фізичних осіб - підприємців як платників податків у контролюючих органах визначено п. 11.18 розділу XI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588.

Законом України від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні», який набрав чинності з 01.01.2017, внесено зміни до ПКУ щодо визначення останнього базового податкового (звітного) періоду та строку подання податкової декларації про майновий стан і доходи у разі реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Відповідно до абзаців другого та третього п. 177.11 ст. 177 ПКУ фізичні особи, стосовно яких проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням, подають податкову декларацію за останній базовий податковий (звітний) період, в якій відображаються виключно доходи від проведення підприємницької діяльності, протягом 30 календарних днів з дня проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.

У разі проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням останнім базовим податковим (звітним) періодом є період з дня, наступного за днем закінчення попереднього базового податкового (звітного) періоду до останнього дня календарного місяця, в якому проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності.

Водночас, згідно з абзацом сьомим частини першої ст. 5 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464) та Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 № 1162 зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), зокрема фізичних осіб-підприємців, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку.

Відповідно до п. 8 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435 (далі - Порядок № 435), у разі припинення діяльності, зокрема, фізичної особи - підприємця такі особи зобов'язані подати самі за себе Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (далі - Звіт) із зазначенням типу форми «ліквідаційна», де останнім звітним періодом буде період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.

Термін сплати зобов'язань, визначених фізичною особою - підприємцем у Звіті з позначкою "ліквідаційний", настає в день подання такого Звіту, відповідно єдиний внесок необхідно сплатити до дати подання Звіту включно.

Відповідно до п. 9 розділу II Порядку № 435 у разі, зокрема, зняття з обліку в органах доходів і зборів страхувальник зобов'язаний подати Звіти за попередні звітні періоди, якщо вони не подавались.

Згідно з частиною четвертої ст. 6 Закону № 2464 у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов'язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем.

Враховуючи наведене, фізичні особи - підприємці, які перебували на загальній системі оподаткування, та стосовно яких відповідно до вимог Закону № 755 до Єдиного державного реєстру внесено запис про припинення ними підприємницької діяльності, зобов’язані подати ліквідаційну податкову декларацію про майновий стан і доходи щодо отриманих доходів на загальній системі оподаткування та ліквідаційний Звіт.

При цьому фізична особа - підприємець після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку знімається з податкового обліку і з обліку платника єдиного внеску.

Щодо податкових зобов’язань з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗКУ), а справляння плати за землю - ПКУ та Законом України від 6 жовтня 1998 року № 161 -XIV «Про оренду землі».

Використання землі в Україні є платним (ст. 206 ЗКУ).

Підпунктом 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПКУ визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов’язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об’єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду (п. 288.2, 288.3 ст. 288 ПКУ).

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності справляється відповідно до вимог ст. 288 ПКУ. Згідно з п. 288.1 ст. 288 ПКУ підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюється у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем ( п. 288.4 ст. 288 ПКУ).

Згідно з п. 286.2 ст. 286 ПКУ платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 ПКУ, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Фізичним особам - користувачам земельних ділянок державної і комунальної власності обчислення податку здійснюється контролюючим органом за місцем знаходження земельних ділянок (п. 286.5 ст.286 ПКУ).

Згідно з п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.