Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 27.04.2018 р. № 1920/6/99-99-15-03-02-15/ІПК

Про податок на додану вартість

Державна фіскальна служба України розглянула запит щодо оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість операцій по безоплатній передачі гуртожитку у міську комунальну власність та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), повідомляє наступне.

Щодо оподаткування податком на прибуток

Відповідно до підпункту 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 Кодексу продаж (реалізація) товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Отже, операції з безоплатної передачі майна у комунальну власність у податковому обліку прирівнюються до продажу такого майна.

Згідно підпункту 138.3.2 пункту 138.3 статті 138 Кодексу «невиробничі основні засоби» означають основні засоби, не призначені для використання в господарській діяльності платника податку.

Термін «господарська діяльність» відповідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Кодекс означає діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Основним видом господарської діяльності Товариства за даними ITC «Податковий блок» є виробництво інструментів і обладнання для вимірювання, дослідження та навігації.

Таким чином, гуртожиток, який перебуває на балансі Товариства, згідно статті 138 Кодексу визнається як «невиробничі основні засоби».

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Кодексу, об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів, визначаються відповідно до вимог статті 138 Кодексу.

Так, згідно з пунктом 138.1 статті 138 Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується, зокрема, на суму залишкової вартості окремого об’єкта невиробничих основних засобів або невиробничих нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об’єкта.

Таким чином, Товариство, яке безоплатно передає невиробничі основні засоби у міську комунальну власність, здійснює коригування фінансового результату до оподаткування відповідно до вимог статті 138 Кодексу.

При цьому слід звернути увагу, що відповідно до підпункту 140.5.9 пункту 140.5 статті 140 Кодексу фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується, зокрема, на суму коштів або вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, безоплатно перерахованих (переданих) протягом звітного (податкового) року неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг (крім неприбуткової організації, яка є об’єднанням страховиків, якщо участь страховика у такому об’єднанні є умовою проведення діяльності такого страховика відповідно до закону), у розмірі, що перевищує 4 відсотки оподатковуваного прибутку попереднього звітного року.

Щодо оподаткування податком на додану вартість

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 Кодексу об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 Кодексу розташоване на митній території України, у тому числі операції з безоплатної передачі.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Згідно з підпунктом 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 Кодексу безоплатно надані товари, роботи, послуги:
товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;
роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;
товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Разом з цим згідно з підпунктом 197.1.16 пункту 197.1 статті 197 Кодексу звільняються від оподаткування ПДВ операції з безоплатної передачі в державну власність чи комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність об’єктів усіх форм власності, які перебувають на балансі одного платника податку і передаються на баланс іншого платника податку, якщо такі операції проводяться за рішенням Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, прийнятим у межах їх повноважень.

При цьому норми підпункту 197.1.16 пункту 197.1 статті 197 Кодексу поширюються також на операції з безоплатної передачі об’єктів з балансу юридичної особи будь-якої форми власності на баланс іншої юридичної особи, яка перебуває в державній або комунальній власності, що проводяться за рішенням органу державної влади України або органу місцевого самоврядування, прийнятим у межах їх повноважень.

Отже, застосування норм підпункту 197.1.16 пункту 197.1 статті 197 Кодексу можливе за умови одночасного виконання таких вимог:
передача повинна здійснюватися на безоплатній основі;
операція повинна здійснюватися між двома платниками ПДВ або між двома юридичними особами;
передача повинна відбуватися виключно у державну чи комунальну власність;
операція повинна здійснюватися на підставі прийнятого відповідного рішення уряду, центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

У разі якщо при здійсненні операції з безоплатної передачі гуртожитку у міську комунальну власність не дотримано хоча б однієї із зазначених вимог, то така операція оподатковуються ПДВ у загальновстановленому порядку за ставкою 20 відсотків.

Поряд з цим пунктом 198.5 статті 198 Кодексу визначено, що платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних у терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в неоподатковуваних операціях або в операціях., що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 Кодексу).

З метою застосування пункту 198.5 статті 198 Кодексу податкові зобов’язання з ПДВ визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:
придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;
придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах,
складених відповідно до Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Отже, у платника обов’язок щодо нарахування податкових зобов’язань з ПДВ відповідно до пункту 198.5 статті 198 Кодексу виникає у разі, якщо придбані товари/послуги та/або необоротні активи призначаються для використання або починають використовуватися в неоподатковуваних операціях (у тому числі операціях, звільнених від оподаткування ПДВ, наприклад - при застосуванні норм підпункту 197.1.16 пункту 197.1 статті 197 Кодексу).