Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 05.05.2018 р. № 2014/Г/99-99-13-02-03-14/ІПК

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула звернення щодо практичного застосування норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Відповідно до ст. 2 Закону України від 11 травня 2004 року № 1701-IV «Про третейські суди» (далі - Закон № 1701) третейський суддя - це фізична особа, призначена чи обрана сторонами у погодженому сторонами порядку або призначена чи обрана відповідно до Закону № 1701 для вирішення спорів у третейському суді.

Згідно зі ст. 7 Закону № 1701 в Україні можуть утворюватися та діяти, зокрема третейські суди для вирішення конкретного спору (суди ad hoc).

Порядок утворення третейського суду для вирішення конкретного спору визначається третейською угодою, умови якої не можуть суперечити положенням Закону № 1701 (ст. 8 Закону № 1701).

Третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди (частина перша ст. 12 Закону № 1701).

Відповідно до ст. 24 Закону № 1701 у третейському суді для вирішення конкретного спору третейський суддя отримує гонорар за свої послуги, розмір якого обумовлюється в контракті між ним та стороною.

У третейському суді для вирішення конкретного спору третейський суддя має право укласти контракт та одержувати гонорар тільки від однієї із сторін спору.

Статтею 25 Закону № 1701 передбачено, що здійснення фізичною особою повноважень третейського судді та утворення і діяльність постійно діючого третейського суду відповідно до Закону № 1701 не є підприємницькою діяльністю.

Надходження третейського судді, що пов'язані з вирішенням спору третейським судом відповідно до Закону № 1701, не є доходами від здійснення підприємницької діяльності.

Відносини у сфері справляння податків і зборів регулюються Кодексом, згідно з п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 якого дохід з джерелом його походження з України - це будь-який дохід, отриманий, зокрема резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого платником податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Об’єктом оподаткування фізичної особи - резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу).

Перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначено п. 164.2 ст. 164 Кодексу, зокрема інші доходи, крім зазначених у ст. 165 Кодексу (п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Також вказані доходи є об’єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2 п. 16і підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника, зобов’язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб (військовий збір) із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку 18 відс., визначену ст. 167 Кодексу, та військового збору - 1,5 відс., встановлену п.п. 1.3 п. 16і підрозділу 10 розділу XX Кодексу (п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу).

Таким чином, дохід у вигляді гонорару, що виплачується податковим агентом -юридичною особою третейському судді - фізичній особі відповідно до умов договору, включається таким агентом до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу судді як інший дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах.

Водночас слід зазначити, що положення Кодексу не регламентують окремого порядку визначення доходів і витрат, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток.

Так, п.п. 134.1. п. 134.1 ст. 134 розділу III «Податок на прибуток підприємств» Кодексу встановлено, що об’єкт оподаткування податком на прибуток розраховується на підставі даних бухгалтерського обліку, шляхом коригування фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності, на різниці, які збільшують або зменшують фінансовий результат до оподаткування, відповідно до положень Кодексу.

Разом з тим положеннями Кодексу не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування податком на прибуток підприємств по операціям, пов’язаним з вирішенням спору третейським судом для підприємства (учасника спору), яке здійснює оплату витрат, пов’язаними з вирішеннями спору третейським судом.

Отже, такі операції відображаються під час формування витрат згідно даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.