Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДФС В ОДЕСЬКIЙ ОБЛАСТI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 08.05.2018 р. № 2042/ІПК/15-32-13-01-07

Щодо окремих питань ведення діяльності на спрощеній системі оподаткування

Головне управління ДФС в Одеській області розглянуло звернення щодо надання індивідуальної податкової консультації з питань здійснення підприємницької діяльності на третій групі спрощеної системи оподаткування, у тому числі визначення та застосування окремих видів діяльності, порядку подання заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, здійснення окремих видів діяльності із залученням третіх осіб, та керуючись статтею 52 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ із змінами і доповненнями, у межах компетенції повідомляє наступне.

Згідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПКУ), який зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України; чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом, (п.3.1 ст.З ПКУ).

Відповідно до ст. 42-44 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року № 436-ІV ( далі - ПКУ ) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом .Підприємництво здійснюється на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику .

Відповідно до п. 291.3 ст. 291 ПКУ фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим гл. 1 Розділу XIV ПКУ, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Порядок застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності регулюється главою 1 розділу XIV ПКУ.

Для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до контролюючого органу заяву (п.п. 298.1.1. п. 298.1. ст.298 ПКУ)

Форма та порядок подання заяви встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. ( п.298.7. ст. 298 ПКУ)

На даний час чинна форма та порядок подання заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 20.12.2011 №1675, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.12.2011 за № 1536/20274.

Згідно з п.п. 5 п. 298.3 ст. 298 ПКУ у заяві про застосування спрощеної системи оподаткування зазначаються обрані суб’єктом господарювання види господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2010.

Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 N 457 ( далі- Наказ 457 ) затверджено Класифікатор видів економічної діяльності ДК 009:2010 ( далі -КВЕД ДК 009:2010 ), відповідно до якого фізична особа при здійсненні державної реєстрації фізичної особи - підприємця за власним бажанням обирає вид діяльності, який планує здійснювати під час господарської діяльності.

Абзацом другим п. 1 Наказу № 457 визначено, що основне призначення Класифікації видів економічної діяльності - визначати та кодувати основні та другорядні види економічної діяльності юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців.

Якщо код виду діяльності за КВЕД ДК 009:2010 передбачає кілька видів господарської діяльності, в тому числі ті, які не дають права на застосування спрощеної системи оподаткування, то фізична особа - підприємець - платник єдиного податку у заяві про застосування спрощеної системи оподаткування зазначає перелік видів діяльності, які віднесено до відповідного коду, крім видів господарської діяльності, на які встановлено заборону.

Під час вибору виду діяльності, який планує здійснювати фізична особа -підприємець, додатково використовуються нормативно-правові акти Держспоживстандарту України та Держкомстату України, зокрема наказ Державного комітету статистики України від 23.12.2011 N 396 "Про затвердження Методологічних основ та пояснень до позицій Класифікації видів економічної діяльності ( далі- Наказ №396 )

Відповідно до Наказу № 457 КВЕД - це статистичний інструмент для впорядкування економічної інформації. Водночас класифікація є механізмом спільної мови, що має використання в багатьох інших, нестатистичних сферах (соціальному та податковому регулюванні, ліцензуванні, системі тарифів тощо), проте не завжди адаптована до цього повною мірою. Отже, Класифікація не завжди відповідає всім потребам користувачів за межами статистичної системи, у зв'язку з чим можуть виникнути суперечності стосовно юридичного використання коду КВЕД. Слід мати на увазі, що код виду діяльності не створює прав чи обов'язків для підприємств і організацій, не спричинює жодних правових наслідків. Код виду діяльності не обов'язково достатній критерій для виконання умов, передбачених нормативними актами. У застосуванні нормативних актів чи контрактів код виду діяльності - це припущення, а не доказ.

Будь-яке використання КВЕД не для статистичних потреб (адміністративних або нормативних) здійснюють самі користувачі за власними правилами, відповідаючи за це та належно пояснюючи таке використання.

Зважаючи на вищезазначене, з метою належного визначення видів діяльності за кодом виду економічної діяльності, яким має намір займатись фізична особа - підприємець наприклад такими, що зазначені у Вашому зверненні як «транспортно - експедиторська діяльність», «діяльність морського агента», «представництво», а також для отримання детальної інформації щодо розширеного переліку видів діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2010, пропонуємо звернутись до Державної служби статистики України.

Нормами п. 291.5 ст. 291 ПКУ визначено види діяльності, які не дають права суб’єктам господарювання (фізичним особам - підприємцям) бути платниками єдиного податку, зокрема тим, що зазначені у Вашому зверненні та які здійснюють :
видобуток, реалізацію корисних копалин, крім реалізації корисних копалин місцевого значення;
діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України "Про страхування", сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розділом III цього Кодексу; діяльність з управління підприємствами;
технічні випробування та дослідження, діяльність у сфері аудиту.

З метою правомірного застосування вказаної норми ПКУ, слід керуватися, зокрема, але не виключно наступними, передбаченими Законодавством України визначеннями та роз’ясненнями .

До переліку корисних копалин місцевого значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року N 827 «Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення» із змінами та доповненнями, належать:
сировина для хімічних меліорантів ґрунтів (вапняк, гіпс, гажа, сапропель);
- сировина для будівельного вапна та гіпсу (гіпс, вапняк, крейда);
- сировина піщано-гравійна (пісок);
- сировина цегельно-черепична (суглинок, супісок);
- інші корисні копалини, що не включені до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення.

Фінансовим посередництвом є діяльність, пов'язана з отриманням та перерозподілом фінансових коштів, крім випадків, передбачених законодавством, фінансове посередництво здійснюється установами банків та іншими фінансово-кредитними організаціями, (п. З ст. 333 ГКУ)

Управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

Особливості управління підприємствами окремих видів (організаційних форм підприємств) встановлюються цим Кодексом та законами про такі підприємства (ст. 65 ГКУ)

Відповідно до Наказу Державного комітету статистики №396 діяльність «технічні випробування та дослідження» відноситься до розділу 71 Класифікації видів економічної діяльності «Діяльність у сферах архітектури та інжинірингу; технічні випробування та дослідження», який включає надання архітектурних, інженерних послуг, послуг із розроблення креслень, послуг з нагляду за будівництвом, геодезії, картографії тощо. Цей розділ також включає проведення фізичних, хімічних, інших випробувань щодо всіх видів матеріалів, які підлягають аналізу, та продуктів.

Відповідно до ст. 237 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435-ІV представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до п. 292.4. ст. 292 ПКУ у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).

Статтею 36 ПКУ встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до абз. 5 та 7 п.п. 298.2.3. п. 298.2 ст. 298 ПКУ платники єдиного податку у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності.

Ставка єдиного податку встановлюється у розмірі 15 відсотків до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування ( п.293.4. ст.293 ПКУ).

Слід зазначити, що з метою визначення правомірності застосування спрощеної системи оподаткування платником відповідно обраних видів діяльності та уникнення неоднозначного тлумачення норм податкового законодавства, необхідне детальне вивчення документів (матеріалів), які стосуються кожного випадку окремо.

Стосовно дотримання процедури реєстрації нормативно - правових актів повідомляємо, що вказане питання не входить до компетенції та повноважень органів Державної фіскальної служби.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Податкового кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.