Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДФС В ОДЕСЬКIЙ ОБЛАСТI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 08.05.2018 р. № 2043/ІПК/15-32-13-01-10

Головне управління ДФС в Одеській області розглянуло Ваш запит щодо практичного застосування норм податкового законодавства та керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) повідомляє.

Відповідно до частини другої ст. 148 Цивільного кодексу України учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV ПКУ, відповідно до пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об'єктом оподаткування фізичної особи - резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Перелік доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку передбачено п. 164.2 ст. 164 ПКУ, зокрема, інвестиційний прибуток від проведення таким платником операцій з цінним паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 ПКУ (пп. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164 ПКУ).

Особливості оподаткування доходу у вигляді інвестиційного прибутку визначено п. 170.2 ст. 170 ПКУ, відповідно до пп. 170.2.2 якого інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу з урахуванням курсової різниці (за наявності), та його вартістю, що визначається із суми документально підтверджених витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи -резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Відповідно до п.п. 170.2.1 п. 170.2 ст. 170 Кодексу облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік за результатами якого платник податку зобов'язаний подати річну податкову декларацію, в якій має відобразити загальний фінансовий результат (інвестиційний прибуток або інвестиційний збиток), отриманий протягом такого звітного року.

Також доходи, визначені ст. 163 ПКУ, є об'єктом оподаткування військовим збором (пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ).

Отже, якщо у разі виходу фізичної особи (засновника) з числа засновників юридичної особи - емітента корпоративних прав йому виплачується вартість майна (нерухомого житлового майна), попередньо внесеного ним до статутного капіталу емітента, така операція на підставі п. 170.2 ст. 170 Кодексу розглядається як продаж інвестиційного активу (корпоративного права) з відповідним оподаткуванням.

При цьому оподаткуванню підлягає позитивна різниця між доходом у вигляді коштів, виплачених емітентом фізичній особі (засновнику) та вартістю майна, внесеного таким засновником до статутного капіталу емітента, яка підтверджена документально.

При цьому юридична особа виступає як податковий агент лише у частині відображення виплаченого доходу у податковому розрахунку за формою N 1ДФ.

Крім того, платники податку зобов’язані отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого ПКУ, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку платника податків (п.п. «б» п. 176.1 ст. 176 Кодексу).

Згідно зі ст. 1 розділу І Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону № 996 визначені обов'язкові реквізити, які повинні мати первинні документи.

Об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ (пп. «а» п. 185.1 ст. 185 ПКУ).

Відповідно до пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПКУ постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Водночас згідно з пп. 196.1.1 п. 196.1 ст. 196 ПКУ не є об'єктом оподаткування ПДВ операції з випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, включаючи інвестиційні та іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю, деривативи, а також корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; обміну зазначених цінних паперів та корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, на інші цінні папери, корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; розрахунково-клірингової, реєстраторської та депозитарної діяльності на ринку цінних паперів, а також діяльності з управління активами (у тому числі пенсійними активами, фондами банківського управління), відповідно до закону та інших видів професійної діяльності на фондовому ринку, які підлягають ліцензуванню відповідно до закону.

В той же час відповідно до пп. 197.1.14 п. 197.1 ст. 197 розділу V ПКУ звільняються від оподаткування ПДВ операції з постачання житла (об'єктів житлового фонду), крім їх першого постачання, якщо інше не передбачено цим підпунктом.

У вказаному підпункті перше постачання житла (об'єкта житлового фонду) означає:
першу передачу готового новозбудованого житла (об'єкта житлового фонду) у власність покупця або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) із спорудження такого житла за рахунок замовника;
перший продаж реконструйованого або капітально відремонтованого житла (об'єкта житлового фонду) покупцю, який є особою, іншою, ніж власник такого об'єкта на момент виведення його з експлуатації (використання) у зв'язку з такою реконструкцією або капітальним ремонтом, або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) на таку реконструкцію чи капітальний ремонт за рахунок замовника.

Таким чином, повернення товариством засновнику частини вартості майна, яка пропорційна його частці у статутному капіталі товариства, коштами не є об'єктом оподаткування ПДВ.

При цьому, операція товариства - платника податку з повернення засновнику частини майна, яка пропорційна його частці у статутному капіталі товариства, у разі виключення його зі складу засновників такого товариства, є об’єктом оподаткування ПДВ та оподатковується ПДВ у загальновстановленому порядку.

В той же час, у разі, якщо повернення товариством - платником податку засновнику частини вартості майна, що пропорційна його частці у статутному капіталі товариства, здійснюється у вигляді об’єкту житлової нерухомості, то згідно з п. 197.1.14 п. 197.1 ст. 197 ПКУ така операція звільняється від оподаткування ПДВ, оскільки в розглянутій ситуації така операція з постачання житлової нерухомості не є першим постачанням.

Щодо здійснення товариством - платником податку операцій з постачання майна (об’єктів житлової нерухомості, квартир), що були внесенні до статутного капіталу підприємства, слід зазначити, що така операція згідно з пп. 197.1.14 п. 197.1 ст. 197 ПКУ також звільняється від оподаткування ПДВ, оскільки не є першим постачанням житлової нерухомості.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.