Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДФС В ОДЕСЬКIЙ ОБЛАСТI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 10.05.2018 р. № 2075/ІПК/15-32-12-01-04

ГУ ДФС в Одеській області на запит про надання податкової консультації щодо оподаткування платежів, які будуть здійснені на користь юридичної особи - нерезидента за зовнішньоекономічним договором комерційної концесії, відповідно до ст.52 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року N 2755-VІ, зі змінами та доповненнями (далі - Кодекс), повідомляє таке.

Як зазначено у Вашому запиті ТОВ має бажання сплачувати на користь юридичної особи - резидента КНР (правовласника торгової марки) щомісячні платежі за користування франшизою, тобто певним комплексом майнових та немайнових прав.

Основні засади укладення договорів комерційної концесії, порядок їх використання у підприємницькій діяльності регламентовано главою 76 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року №435-ІV (зі змінами та доповненнями) (далі - Цивільний кодекс) та главою 36 Господарського кодексу України від 16.01.2003 №436-ІV(зі змінами та доповненнями) (далі - Господарський кодекс) .

Предметом договору комерційної концесії є право на використання об'єктів права інтелектуальної власності (торговельних марок, промислових зразків, винаходів, творів, комерційних таємниць тощо), комерційного досвіду та ділової репутації (ст. 1116 Цивільного кодексу)

Договір комерційної концесії укладається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми договору концесії такий договір є нікчемним (ст. 1118 Цивільного кодексу).

Відповідно до ст.369 Господарського кодексу винагорода за договором комерційної концесії може виплачуватися користувачем правоволодільцеві у формі разових або періодичних платежів або в іншій формі, передбаченій договором.

Відповідно Закону України 12.02.2015 року № 191-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)», із змінами внесеними Законом України від 2 червня 2016 року № 1404-VІІІ, виключено частину другу, третю та четверту ст. 1118 Цивільного кодексу, на підставі яких передбачалась реєстрація договору комерційної концесії.

Згідно зі статтею 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Національний банк України (далі - НБУ) є головним органом валютного контролю та відповідно до своїх повноважень здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених цим Декретом до компетенції інших державних органів, забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного
контролю згідно з цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.

Постанова Правління НБУ від ЗО грудня 2003 року № 597 «Про переказування коштів у національній та іноземній валюті на користь нерезидентів за деякими операціями» втратила чинність відповідно до Постанови Правління НБУ від 18.08.2016 року № 372 «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких нормативно-правових актів Національного банку України».

Враховуючи зазначене, стосовно наявності на даний час обмежень розміру переказування банками коштів на користь (на рахунок) нерезидента (у т.ч. за договором комерційної концесії), пропонуємо звернутись до НБУ.

Зазначимо, що доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

Перелік таких доходів визначено пп. 141.4.1 п. 141.4 ст.141 Кодексу, зокрема, оподаткуванню підлягають доходами у вигляді роялті (абз.в) пп. 141.4.1 п. 141.4 ст.141 Кодексу)).

Для цілей оподаткування, поняття «роялті» включає будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інших аудіовізуальних творів, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау) (пп. 14.1.225 п.14.1 ст.14 Кодексу).

Так, резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у п.п. 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3 - 141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. (пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу).

Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування щодо повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України визначено ст.103 Кодексу.

Щодо обмежень стосовно роялті у податковому обліку.

Відповідно до пп. 134.1.1 ст. 134.1 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

При цьому, ст.140 Кодексу визначено різниці, які виникають при здійсненні фінансових операцій, зокрема, передбачено збільшення фінансового результату до оподаткування на різниці по операціях з нарахування роялті, на умовах визначених пп. 140.5.6 та пп. 140.5.7 цієї статті.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.