Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 17.05.2018 р. № 2205/6/99-99-15-02-02-15/ІПК

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо оподаткування платежів, що сплачуються на користь нерезидента, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), у межах компетенції повідомляє таке.

Перш за все наголошуємо, що будь-які детальні висновки щодо оподаткування конкретних операцій платників податків надаються лише за результатами детального вивчення умов, аналізу суттєвих обставин здійснення відповідних господарських операцій та первинних документів, оформленням яких вони супроводжувались, які мають додаватись до запиту.

Разом з тим, положеннями    п.п. 134.1.3. п. 134.1. ст.134 Кодексу встановлено, що об'єктом оподаткування є дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно з п. 141.4 ст. 141 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Дохід з джерелом їх походження з України відповідно до п.п. «в» п.п. 14.1.54. ст.14 Кодексу, це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді:... доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів.

Згідно з положеннями п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміється, зокрема, прибуток від здійснення операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів, деривативів або інших корпоративних прав, визначений відповідно до цього розділу (п.п. «е» п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу).

Згідно з п.п. 14.1.90 п. 14.1 ст. 14 Кодексу корпоративні права - права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у п.п. 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3 - 141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який
сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору (п.3.2. ст.3 Кодексу).

Застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України (п. 103.1. ст.103 Кодексу).

Згідно до п.103.4. ст.103 Кодексу підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Так, між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр застосовується Конвенція між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи від 08.11.2012, яка була ратифікована Верховною Радою України 04.07.2013 та набула чинності 07.08.2013 (далі - Конвенція).

Згідно з положеннями п. 4 ст. 13 Конвенції доходи, що одержуються резидентом Договірної Держави від відчуження цінних паперів, деривативів або інших корпоративних права, є предметом розгляду ст. 13 Конвенції, але не підпадають під дію пунктів 1, 2 та 3 цієї статті.

Наведене зумовлено тим, що кожен із наведених пунктів ст.13 має свої особливості:
положення п. 1 регулюють оподаткування нерухомого майна, перелік якого наведено у статті 6 Конвенції;
п. 2 стосується оподаткування доходів від відчуження рухомого майна, що формує частину майна постійного представництва, яке підприємство Договірної Держави має в іншій Договірній Державі. Враховуючи те, що визначення поняття «майно» у Конвенції не наводиться, то згідно до ч. 2 ст.З останньої, під час застосування цієї Конвенції Договірною Державою застосовується значення за законодавством України.

За інформацією платника наведеною у його запиті, компанії -нерезиденти відчужували належні їм на праві власності корпоративні права товариства-резидента України. Такі корпоративні права не могли формувати частину майна постійного представництва.;
п.З визначає особливості оподаткування доходів щодо операцій із морськими та повітряними суднами тощо.

Отже, відповідно до положень п. 4 ст. 13 Конвенції доходи від відчуження будь-якого майна, іншого ніж те, про яке йдеться у попередніх пунктах цієї статті, оподатковуються тільки в тій Договірній Державі, резидентом якої є особа, що відчужує майно.

Щодо застосування ст.7 Конвенції, то згідно ч.7 цієї статті: «Якщо прибуток включає види доходів, які розглядаються окремо в інших статтях цієї Конвенції, положення цих статей не зачіпатимуться положеннями цієї статті». Відповідно, до правовідносин застосовуватимуться норми п. 4 ст. 13 Конвенції, положення ст.7 цієї Конвенції до них застосовуватись не будуть.

Водночас зазначаємо, що відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податку, якому надано таку консультацію.