Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ОФIС ВЕЛИКИХ ПЛАТНИКIВ ДФС

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 24.05.2018 р. № 2309/ІПК/28-10-01-03-11

Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби розглянув звернення щодо застосування валютного контролю до операцій з продажу нерезиденту частки в статутному капіталі іноземного підприємства та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), в межах своїх повноважень повідомляє.

Відповідно до п.1 ст.113 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 43 5-IV (далі - ЦКУ) господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Згідно із п.2 ст.115 ЦКУ вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом. Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.

Учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом.

Відповідно до абзацу "б" пп. 14.1.81 п.14.1 ст.14 Кодексу фінансові інвестиції - господарські операції, що передбачають придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та/або інших фінансових інструментів.

Відповідно до ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», зі змінами та доповненнями (далі - Декрет), валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов’язковому декларуванню.

Декларування валютних цінностей, доходів та майна здійснюється суб’єктами підприємницької діяльності за формою Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами (далі - Декларація), затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 25.12.95 №207, зареєстрованого Міністерством юстиції України 11 січня 1996 за N18/1043.

В розділі II «Фінансові вкладення» Декларації відображаються фінансові вкладення: до статутних фондів іноземних (в т. ч. спільних) підприємств за кордоном; до статутних фондів дочірніх підприємств за кордоном; на придбання цінних паперів (акцій) іноземних підприємств.

В розділі III «Майно та товари за кордоном» Декларації відображаються майно та товари за кордоном, внесені: до статутних фондів іноземних (в т. ч. спільних) підприємств; до статутних фондів дочірніх підприємств за кордоном; до філій (представництв) за кордоном.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 16 квітня 1991 року № 959-ХІІ «Про зовнішньоекономічну діяльність» (далі - Закон № 959)
зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Порядок здійснення розрахунків регулюється Законом України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі - Закон №185). Обмеження строків розрахунків, встановлені статтями 1 та 2 цього Закону.

Вимоги частини першої ст. 1 Закону № 185 не поширюються на експорт послуг (крім транспортних і страхових), прав інтелектуальної власності, авторських та суміжних прав.

Відповідно до частини п’ятої ст.6 Закону №185 вимоги, передбачені статтями 1 і 2 Закону № 185 або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 Закону №185, не поширюються на розрахунки за експортно-імпортними операціями інвестора (представництва іноземного інвестора на території України) за угодою про розподіл продукції, які здійснюються для потреб такої угоди (у тому числі пов'язані з придбанням обладнання, матеріалів, устаткування та інших товарів, робіт і послуг, необхідних для провадження робіт чи здійснення іншої діяльності, передбаченої угодою про розподіл продукції, у тому числі розпорядження частиною виробленої продукції, належною інвестору (представництву іноземного інвестора на території України), іншому інвестору чи державі).

Отже, якщо взаємовідносини між суб’єктом господарської діяльності України і юридичною особою-нерезидентом за своєю сутністю є господарською діяльністю та оформлені зовнішньоекономічним договором (контрактом), то такі відносини підпадають під валютний контроль, за винятком експорту послуг (крім транспортних і страхових), прав інтелектуальної власності, авторських та суміжних прав, операцій інвестора за угодою про розподіл продукції, які здійснюються для потреб такої угоди.

Водночас враховуючи, що відповідно до статті 13 Декрету Національний банк України є головним органом валютного контролю, пропонуємо з порушеним питанням також звернутись до Національного банку України.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).