Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 24.05.2018 р. № 2310/ІПК/20-40-12-03-25

Про екологічний податок

Головне управління ДФС у Харківській області, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (далі - Податковий кодекс), на запит Університету щодо справляння екологічного податку (далі -Податок), повідомляє наступне.

Університет проінформував, що на тимчасовій основі зберігає утворені в результаті провадження господарської діяльності відходи (які не встигли вивезти в звітному періоді (кварталі), та залишили зберігатись на початок наступного кварталу) та на підставі укладених договорів на утилізацію цих відходів передає їх суб’єктам господарювання, які мають на це відповідні дозвільні документи.
Університет, посилаючись на норми п. 14.1.223 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, просить підтвердити свою неприналежність до категорії платників Податку.

Згідно з п.п. 14.1.223 п. 14.1 ст. 14 Кодексу розміщення відходів - постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів.

Платниками Податку є суб’єкти господарювання, під час провадження діяльності яких здійснюються, зокрема, розміщення відходів (п.п. 240.1.3 п. 240.1 ст. 240 Кодексу).

Разом з тим не є платниками Податку за розміщення відходів суб’єкти господарювання, які розміщують на власних територіях (об’єктах) виключно відходи як вторинну сировину (п. 240.5 ст. 240 Кодексу).

При цьому суб’єкти господарювання, які здійснюють тимчасове розміщення (зберігання) від ходів до їх передачі на утилізацію та захоронення, за умови наявності у них договорів на видалення та утилізацію відходів зі спеціалізованими підприємствами, які мають дозвільні документи на поводження з відходами, не є платниками Податку.

Таким чином, у разі наявності у Університету договорів, укладених з спеціалізованими підприємствами, які мають дозвільні документи на поводження з відходами, то на Товариство не поширюватиметься дія п.п. 240.1.3 п. 240.1 ст. 240 Кодексу в частині визначення його платником Подану за розміщення відходів.

При цьому платником Податку, в частині відходів, що утворюються Університетом, є спеціалізоване підприємство, яке отримало передбачено законодавством ліцензію і до складу тарифу з надання послуг з розміщення відходів включається компенсація витрат по сплаті Податку.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).