Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 04.10.2017 р. № 2120/Ч/99-99-13-03-01-14/ІПК

Державна фіскальна служба України, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), розглянула звернення і надає індивідуальну податкову консультацію щодо сплати земельного податку фізичною особою -власником нежилого приміщення у багатоквартирному жилому будинку.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗКУ), а справляння плати за землю - ПКУ.

Використання землі в Україні є платним (стаття 206 ЗКУ).

Підпунктом 14.1.72 пункту 14.1 статті ПКУ встановлено, що земельний податок - обов’язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об’єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності (статті 269, 270 ПКУ).

Підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру (пункт 286.1 статті 286 ПКУ).

Відповідно до статті 81 ЗКУ громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.

Статтею 120 ЗКУ визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об’єкти. До особи, яка набула права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Використання земельних ділянок без належного оформлення прав, включаючи право оренди, є порушенням норм земельного законодавства (статті 125,211 ЗКУ).

Отже, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, зацікавленим особам для одержання у власність або у користування земельних ділянок, необхідно звернутись до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування та територіальних органів Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, за місцем розташування земельних ділянок (статті 118, 123 ЗКУ).

Таким чином, якщо фізична особа набула право власності на жилий будинок, будівлю, споруду, нежиле приміщення, то до цієї фізичної особи переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Відповідно до пункту 286.6 статті 286 ПКУ за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Водночас, власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (пункт 287.8 статті 287 ПКУ).

Згідно з пунктом 52.2 статті 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, жому надано таку консультацію.