Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 25.05.2018 р. № 2336/6/99-99-12-02-03-15/ІПК

Про плату за землю

Державна фіскальна служба України на запит Товариства щодо плати за землю, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Товариство без надання інформації щодо наявності прав на майно, відмінне від земельної ділянки, та на орендовані земельні ділянки державної або комунальної власності, запитує щодо обов’язку сплати орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності суб’єктом господарювання, який продав, розташований на такій ділянці об’єкт нерухомості, відмінний від земельної ділянки, а також щодо дати виникнення податкових зобов’язань з орендної плати у суб’єкта господарювання, який придбав об’єкт нерухомості та зареєстрував право власності на нього.

Кодекс визначає, що плата за землю справляється у двох формах - земельний податок із власників та постійних користувачів земельних ділянок, а також орендної плати за надані у строкове користування земельні ділянки державної або комунальної власності.

Плата за землю вноситься платниками з дня виникнення у них права власності або користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 Кодексу).

Відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються Земельним та Цивільним кодексами України, Законом України «Про оренду землі» (далі - Закон), законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Оскільки, при відчуженні об’єкта нерухомості відбувається й відчуження прав користування орендованою земельною ділянкою, то орендар для забезпечення умов переходу прав користування зобов’язаний вжити заходи із отримання згоди орендодавця щодо вчинення таких дій, а також державної реєстрації відчуження таких прав, передбачених ст. 8 і Закону.

Закон передбачає укладення договорів оренди за затвердженою Кабінетом Міністрів України типовою формою, пунктами 21-25 якої визичено умови повернення (припинення права користування) земельних ділянок (ст. 14 Закону).

За умовами укладеного між органом місцевого самоврядування та Товариством договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності може виникнути ситуація, коли платником орендної плати за землю залишатиметься Товариство. При цьому між Товариством та новим власником майна, відмінного від земельної ділянки, має бути укладено угоду щодо використання чужої земельної ділянки, на якій розташоване таке майно.

З огляду на викладене, Товариство виконує податкові зобов’язання з орендної плати за землю до припинення ним дії договору оренди землі та внесення відповідних змін до Державного земельного кадастру. ‘

Водночас використання земельних ділянок без набуття належних прав є порушенням права власника, наприклад, громади, на отримання економічної вигоди від володіння таким об’єктом майна. Звертаємо увагу на судову практику щодо стягнення із суб’єктів, які, порушуючи ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, використовують безпідставно набуті земельні ділянки, на користь органів місцевого самоврядування завданої майнової їм шкоду (ст.ст. 1166, 1167 Цивільного кодексу України) у формі неотриманої орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).