Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДФС У ЧЕРНIГIВСЬКIЙ ОБЛАСТI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 21.06.2018 р. № 2749/ІПК/25-01-12-02-06

Головне управління ДФС у Чернігівській області розглянуло лист щодо визнання заборгованості "безнадійною" відповідно до пп. "є" пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) і її подальшого списання та, керуючись ст. 52 Кодексу, повідомляє таке.
Ознаки безнадійної заборгованості для цілей застосування положень Кодексу визначено пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.
Відповідно до пп. "є" пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу безнадійною вважається прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості.
Згідно із Законом України від 02 червня 2016 року N 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон N 1404) виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб).
Підпунктами 2 та 6 п. 1 ст. З Закону N 1404 встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема:
ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;
постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Згідно з п. 2 та п. 7 ст. 37 Закону N 1404 виконавчий документ повертається стягувану, якщо:
у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;
у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувану в натурі;
боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.
Про повернення стягувану виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову (п. 4 ст. 37 Закону N 1404).
Повернення виконавчого документа стягувану з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 Закону №1404 (п. 5 ст. 37 Закону №1404).
З підстав, передбачених статтею 39 Закону №1404, виконавче провадження підлягає закінченню, про що виноситься постанова про закінчення виконавчого провадження. Якщо виконавче провадження по справі не закрито, то дії щодо примусового стягнення майна боржника тривають.
Таким чином, у разі відсутності майна у боржника - фізичної або юридичної особи для повного погашення заборгованості, - визнання такої заборгованості безнадійною згідно з пп. "є" пп. 14.1.11 п.14.1 ст.14 Кодексу можливе за умови, що здійснені виконавцем відповідно до Закону №1404 заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, а інше майно у боржника - відсутнє, що підтверджується постановою державного виконавця про повернення виконавчого документа у порядку і на умовах, визначених Законом №1404.
У разі, якщо постановою про повернення виконавчого документа встановлено термін повторного пред'явлення для виконання виконавчого документу, тобто виконавче провадження по справі не закрито, дії щодо примусового стягнення майна боржника тривають, то відсутні підстави для визнання такого боргу безнадійним згідно пп. "є" пп. 14.1.11 п.14.1 ст.14 Кодексу.
Крім того, заборгованість визнаватиметься безнадійною за умови відповідності такої заборгованості одній з інших ознак, наведених у пп. 14.1.11 п.14.1 ст.14 Кодексу.
Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.
Порядок коригування фінансового результату на різниці, що виникають при формуванні резерву сумнівних боргів, у тому числі при списанні дебіторської заборгованості визначено у п. 139.2 ст. 139 Кодексу.
Зокрема, п.п. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Кодексу встановлено, що фінансовий результат до оподаткування збільшується :
на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;
на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів.
Згідно з п.п. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Кодексу фінансовий результат до оподаткування зменшується:
на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів, на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;
на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів), яка відповідає ознакам, визначеним п.п. 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.
Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу.
Відповідно до поданої звітності підприємством прийнято рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці.
Отже, при формуванні фінансового результату, такі операції можуть відображатись виключно згідно з правилами бухгалтерського обліку.
Згідно п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.