Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 21.06.2018 р. № 2763/Ц/99-99-13-01-02-14/ІПК

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула Ваше звернення про надання індивідуальної податкової консультації щодо деяких питань формування витрат фізичною особою - підприємцем на загальній системі оподаткування, та з урахуванням фактичних обставин, викладених у зверненні, повідомляє таке.
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб — підприємців визначено ст. 177 Кодексу.
Згідно з п. 177.2 ст. 177 Кодексу об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця.
Перелік витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів фізичною особою - підприємцем, встановлено п. 177.4 ст. 177 Кодексу.
До зазначених витрат, зокрема, належать:
витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (п.п. 177.4.1 п. 177.4 ст. 177 Кодексу);
інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в п.п 177.4.1 - 177.4.3 п. 177.4 ст. 177 Кодексу, до яких належать витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (п.п. 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 Кодексу).
Враховуючи викладене, понесені витрати на оренду вантажних автомобілів, які використовуються у господарській діяльності фізичної особи - підприємця, відносяться до складу витрат такої фізичної особи - підприємця у відповідності до п.п. 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 Кодексу.
Разом з цим, п.п. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 Кодексу встановлено, що не включаються до складу витрат підприємця витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених ст. 177 Кодексу.
До основних засобів подвійного призначення належать земельні ділянки, об’єкти житлової нерухомості, легкові та вантажні автомобілі (п.п. 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 Кодексу).
Згідно з розділом І «Загальні положення» Правил експлуатації колісних транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 26.07.2013 № 550 «Про затвердження Правил експлуатації колісних транспортних засобів» утримання транспортного засобу — це забезпечення державної реєстрації, дотримання умов безпечності технічного та санітарного
стану, проведення обов'язкового технічного контролю, своєчасного виконання технічного обслуговування і ремонту, охорони, передання транспортного засобу та його швидкозношуваних складників на утилізацію або видалення відповідно до законодавства.
Отже, враховуючи викладене, фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування не має право включати до складу витрат, пов’язаних з провадженням його господарської діяльності, зазначені витрати на утримання вантажних автомобілів, зокрема витрати на технічне обслуговування і ремонт.
Що стосується віднесення до складу витрат вартості придбаних паливо - мастильних матеріалів для заправки вантажного автомобіля, який використовується у господарській діяльності, повідомляємо, що відповідно до п.п. 177.4.1 п. 177.4 ст. 177 Кодексу фізична особа - підприємець має право віднести до складу витрат такі витрати, підтверджені документально.
Водночас звертаємо увагу, що списання палива і мастильних матеріалів здійснюється, виходячи з даних пробігу автомобіля та норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 № 43 (зі змінами і доповненнями). Витрати палива і мастильних матеріалів понад такі норми вважаються витратами, що використані не в господарській діяльності фізичної особи — підприємця, і в свою чергу з урахуванням вимог п.п. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 Кодексу не включаються до складу витрат підприємця.
Стосовно включення до складу витрат фізичної особи - підприємця витрат на страхування вантажних автомобілів.
Відносини у сфері страхування і спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб регулює Закон України від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР «Про страхування» (зі змінами) (далі - Закон № 85/96).
Перелік видів обов'язкового страхування, які здійснюються в Україні, встановлено ст. 7 Закону № 85/96.
Так, до видів обов’язкового страхування, зокрема страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (зі змінами) (далі - Закон № 1961).
Статтею 10 Закону № 1961 визначено, що є два види договорів обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності: внутрішній договір
обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що діє виключно на території України, та договір міжнародного обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, який діє на території країн, зазначених у таких договорах.
Крім того зазначаємо, що експлуатація транспортного засобу без поліса обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, заборонена ст. 21 Закону № 1961 та пп. «ґ» п. 2.1 Правил
дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (зі змінами).
Враховуючи викладене, договори страхування цивільно-правової відповідальності є обов’язковим видом страхування для власників наземних транспортних засобів, і прямо пов’язані з отриманим доходом від здійснення господарської діяльності, а отже понесені витрати на їх придбання фізична особа - підприємець може віднести до складу витрат відповідно до п. 177.4 ст. 177 Кодексу.
Разом з цим звертаємо увагу, оскільки витрати на страхування цивільно-правової відповідальності не можливо безпосередньо пов’язати з отриманням конкретного доходу і враховуючи те, що вони забезпечують одержання економічної вигоди протягом тривалого періоду, то такі витрати включаються до складу витрат фізичної особи - підприємця рівномірно протягом такого періоду.
Зазначаємо, що відповідно п. 52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.