Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДФС У ЗАКАРПАТСЬКIЙ ОБЛАСТI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 22.06.2018 р. № 2772/ІПК/07-16-12-03-10

Головне управлінням ДФС у Закарпатській області розглянуло лист щодо набуття у власність корпоративного права, розрахунок за яке буде здійснено сторонньою особою, та керуючись статтею 52 розділу II Податкового Кодексу України (далі - Кодексу) повідомляє.

Відповідно до пп. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу неприбутковим підприємством, установою та організацією є підприємство, установа та організація (далі - неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:
утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;
установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов'язаних з ними осіб. Для цілей цього абзацу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених пп. 133.4.2 п. 133.4;
установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об'єднання та асоціації об'єднань співвласників багатоквартирних будинків;
внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій.

Обов'язковою умовою для неприбуткових організацій є використання своїх доходів (прибутків) виключно для фінансування видатків на своє утримання, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених установчими документами (пп. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу).

Загальні засади діяльності громадських об'єднань визначає Закон України від 22 березня 2012 року №4572-VІ "Про громадські об'єднання", із змінами та доповненнями (далі - Закон № 4572).

Відповідно до положень Закону №4572 громадське об'єднання є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку. Одним із принципів діяльності громадських об'єднань є відсутність майнового інтересу: члени (учасники) громадського об'єднання не мають права на частку майна громадського об'єднання та не відповідають за його зобов'язаннями.

Доходи або майно (активи) громадського об'єднання не підлягають розподілу між його членами (учасниками) і не можуть використовуватися для вигоди будь-якого окремого члена (учасника) громадського об'єднання, його посадових осіб (крім оплати їх праці та відрахувань на соціальні заходи) (п. 6 ст. З Закону № 4572).

Отже, громадська організація може здійснювати господарську діяльність лише на некомерційній основі (без мети одержання прибутку) для досягнення статутних цілей.

Таким чином, у разі якщо громадська організація внесена до Реєстру неприбуткових організацій, то така організація не сплачує податок на прибуток з будь-яких доходів, отриманих від господарської діяльності в межах свого статуту, за умови, що такі доходи (прибутки) використовуються такою неприбутковою організацією виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами.

У разі порушення громадською організацією, що перебуває в Реєстрі неприбуткових установ та організацій, вимог Закону №4572 та положень п.133.4 ст. 133 Кодексу, така громадська організація втрачає статус неприбутковості та сплачує податок на прибуток на загальних умовах.

Одночасно зазначаємо, що відповідно до пп. 14.1.90 п.14.1 ст.14 Кодексу корпоративні права - права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Отже, вклад (внесок) учасника та засновника до статутного фонду господарського товариства слід розглядати як придбання ним за власні кошти або за рахунок майна, що знаходиться у його власності, права власності на частку (пай) у статутному фонді товариства, тобто після внесення платником податку майна (коштів) до статутного фонду іншої компанії платник податку отримає відповідну частку корпоративних прав.

Оскільки громадська організація отримає корпоративні права без відповідної компенсації, то зазначена операція розглядається як безоплатне отримання корпоративних прав.

Враховуючи вищенаведене, інформація наведена у запиті є недостатньою для надання відповіді щодо оподаткування податком на прибуток, операцій громадської організації з безоплатного набуття у власність корпоративних прав (не зазначено, чи операції з придбання/отримання    корпоративних прав є статутною діяльністю підприємства, з якою метою придбаються корпоративні права і т. д.).

Крім того повідомляємо, що операції з придбання корпоративних прав (доходи та витрати) відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Регулятором з питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності виступає Міністерство фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Таким чином, з питань відображення в бухгалтерському обліку операції про набуття у власність корпоративного права, розрахунок за придбання якого буде здійснено сторонньою організацією, та її розкриття у фінансовій звітності доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.

Щодо питання дотримання спеціальних умов у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Основним нормативним актом, який установлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства є Декрет Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю” № 15-93 від 1993р. (надалі - Декрет).

Валютний контроль — це система контролю уряду за обміном іноземної валюти в країні, тобто регулювання обсягу готівки в іноземній валюті та її обмінного курсу на інші валюти. Валютному контролю в Україні підлягають валютні операції за участю резидентів і нерезидентів, а також зобов’язання про декларування валютних цінностей та іншого майна резидентів, яке перебуває за межами України.

Валютне регулювання спрямоване на організацію міжнародних розрахунків, визначення порядку здійснення операцій з іноземною валютою та іншими валютними цінностями і є, отже, формою державного впливу на зовнішньоекономічні відносини країни.

Законодавство України визначає сутність валютних операцій, їх види, та встановлює правовий режим здійснення валютних операцій.

Відповідно до ст.7 Декрету у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки.

Відповідно до п.1.6 Положення (Положення про валютний контроль, затверджене постановою Правління НБУ від 08.02.2000 р. № 49 та зареєстроване в Мін’юсті України 04.04.2000 р. за № 209/4430 (далі -Положення)) розрахунки вважаються здійсненими через уповноважені банки, якщо їх здійснення відбувається у безготівковій формі. Виняток можуть становити випадки, прямо визначені законодавством.

Оскільки, згідно описаної в листі операції, між учасниками не укладався Договір на здійснення експортної або імпортної операції (купівля/продаж товарів, робіт (послуг)) з розрахунками у іноземній валюті через уповноважений банк, то ці операції не підпадають під контроль за експортно-імпортними операціями в межах торговельного обороту, який передбачений чинним валютним законодавством, в т.ч. Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватись виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п.52.2 ст.52 Кодексу).