Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДФС У ЗАКАРПАТСЬКIЙ ОБЛАСТI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 05.07.2018 р. № 2991/ІПК/07-16-12-01-10

Про оподаткування ПДВ

Головне управління ДФС у Закарпатській області розглянуло звернення платника про отримання індивідуальної податкової консультації щодо порядку складання податкової накладної при здійсненні операцій з постачання нерезиденту послуг, які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість та не є об’єктом оподаткування; термінів подання розрахунку частки використання товарів/послуг в оподатковуваних операціях при здійсненні як оподатковуваних, так і неоподатковуваних операцій; коригування податкового кредиту щодо таких операцій та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ, зі змінами та доповненнями (далі - Податковий кодекс), повідомляє.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Податкового кодексу (пункт 1.1 статті 1 розділу І Податкового кодексу).

Відповідно до пунктів 5.1 і 5.2 статті 5 розділу І Податкового кодексу поняття, правила та положення, установлені Податковим кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу І Податкового кодексу. При цьому у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Податкового кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Податкового кодексу.

При цьому пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу визначено, що для цілей оподаткування платники податку зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу.

Правові основи оподаткування податком на додану вартість встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Податкового кодексу.

Згідно з підпунктом “а” і “б” пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу об’єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 Податкового кодексу розташоване на митній території України.

Під постачанням послуг, відповідно до підпункту 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу, розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Пунктами 186.2 - 186.4 статті 186 Податкового кодексу визначено категорії послуг, місце постачання яких визначається залежно від місця реєстрації постачальника або отримувача відповідних послуг або від місця фактичного надання відповідних послуг.

Згідно із пунктом 186.3 статті 186 Податкового кодексу місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб’єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця -місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг належать, зокрема:

в) консультаційні, інжинірингові, інженерні, юридичні (у тому числі адвокатські), бухгалтерські, аудиторські, актуарні, а також послуги з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп’ютерних систем;

г) надання персоналу, у тому числі якщо персонал працює за місцем здійснення діяльності покупця.

Згідно з пунктом 186.4 статті 186 Податкового кодексу місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 статті 186 Податкового кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.183 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу послуга з надання персоналу - господарська або цивільно-правова угода, відповідно до якої особа, що надає послугу (резидент або нерезидент), направляє у розпорядження іншої особи (резидента або нерезидента) одну або декількох фізичних осіб для виконання визначених цією угодою функцій. Угода про надання персоналу може передбачати укладання зазначеними фізичними особами трудової угоди або трудового контракту із особою, у розпорядження якої вони направлені. Інші умови надання персоналу (у тому числі винагорода особи, що надає послугу) визначаються угодою сторін.

У разі, якщо платником ПДВ послуги з надання персоналу, у тому числі якщо персонал працює за місцем здійснення діяльності покупця, надаються нерезиденту, то така операція не є об’єктом оподаткування ПДВ, оскільки місцем постачання таких послуг вважається місце постачання їх за межами митної території України.

Водночас, послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном не включено до переліку послуг, визначених пунктами 186.2 та 186.3 статті 186 Податкового кодексу, та місце постачання таких послуг визначається відповідно до пункту 186.4 статті 186 Податкового кодексу за місцем реєстрації постачальника таких послуг.

Таким чином, операції з постачання послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, які постачаються резидентом України - платником ПДВ, є    об’єктом оподаткування ПДВ та оподатковуються у загальновстановленому порядку за ставкою 20 відсотків.

Отже, порядок оподаткування ПДВ операцій платника податку з постачання послуг безпосередньо залежить від місця постачання таких послуг.

Враховуючи викладене, у разі якщо перелічені у зверненні послуги відносяться до категорії послуг, перерахованих у пункті 186.3 статті 186 Податкового кодексу, то для цілей оподаткування ПДВ місцем постачання зазначених у зверненні послуг вважається місце, в якому отримувач таких послуг зареєстрований як суб’єкт господарювання.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений Податковим кодексом термін.

Форму податкової накладної та порядок її заповнення затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267.

У разі, якщо платник податку здійснює за межами митної території України операцію з постачання послуг нерезиденту (зареєстрований як суб’єкт господарювання за межами митної території України), то такі операції не є об’єктом оподаткування ПДВ. При цьому податкові зобов’язання з ПДВ за такою операцією не визначаються та відповідно податкова накладна не складається.

Щодо пропорційного віднесення сум податку до складу податкового кредиту повідомляємо, що порядок такого віднесення визначено статтею 199 розділу V Податкового кодексу.

Згідно з пунктом 199.1 статті 199 Податкового кодексу у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

Пунктом 199.2 статті 199 Податкового кодексу передбачено, що частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей же попередній календарний рік. Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року.

Згідно з пунктом 199.3 статті 199 Податкового кодексу платники податку, у яких протягом попереднього календарного року були відсутні неоподатковувані операції, а такі неоподатковувані операції почали здійснюватися у звітному періоді, а також новостворені платники податку проводять у поточному календарному році розрахунок частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях на підставі розрахунку, визначеного за фактичними даними обсягів з постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій першого звітного податкового періоду, в якому задекларовані такі операції.

Розрахунок частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях подається до контролюючого органу одночасно з податковою декларацією звітного податкового періоду, в якому задекларовані такі оподатковувані та неоподатковувані операції.

Таким чином, новостворені платники податку проводять у поточному календарному році розрахунок частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях на підставі розрахунку, визначеного за фактичними даними обсягів з постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій першого звітного податкового періоду, в якому задекларовані такі операції.

У разі якщо придбані та/або виготовлені новоствореним платником податку товари/послуги, необоротні активи у подальшому використовуються частково в оподатковуваних операціях та частково в неоподатковуваних ПДВ операціях (у тому числі, операціях з постачання послуг за межами митної території України та

послуг, що здійснюються за межами митної території України, з урахуванням їх місця постачання відповідно до пунктів 186.2, 186.3 статті 186 Податкового кодексу), то такий платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ відповідно до пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу, виходячи із частки, визначеної на підставі пункту 199.3 статті 199 Податкового кодексу.

У разі якщо придбані та/або виготовлені платником податку товари/послуги, необоротні активи у подальшому використовуються у повній мірі в неоподатковуваних ПДВ операціях (у тому числі, операціях, що не є об’єктом оподаткування ПДВ), то такий платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу.

Пунктом 199.4 статті 199 Податкового кодексу встановлено, що платник податку за підсумками календарного року здійснює перерахунок частки використання товарів/послуг та необоротних активів в оподатковуваних операціях виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій.

Пунктом 199.5 статті 199 Податкового кодексу визначено, що частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях, визначена з урахуванням норм підпунктів 199.2 - 199.4 статті 199 Податкового кодексу, застосовується для проведення коригування сум податку, які відносяться до податкового кредиту за операціями, зазначеними у пункті 199.1 статті 199 Податкового кодексу. Результати перерахунку сум податкового кредиту відображаються у податковій декларації за останній податковий період року.

Особливості заповнення податкової декларації з ПДВ (далі - декларація) регламентуються наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289 із змінами і доповненнями.

Розрахунок (перерахунок) частки використання товарів/послуг та необоротних активів в оподатковуваних операціях здійснюється в додатку 7 (Д7) до декларації з ПДВ.

Відповідно до пункту 46.6 статті 46 Податкового кодексу якщо в результаті запровадження нового податку або зміни правил оподаткування змінюються форми податкової звітності, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, який затвердив такі форми, зобов’язаний оприлюднити нові форми звітності.

До визначення нових форм декларацій (розрахунків), які набирають чинності для складання звітності за податковий період, що настає за податковим періодом, у якому відбулося їх оприлюднення, є чинними форми декларацій (розрахунків), чинні до такого визначення.

Наказом Міністерства фінансів України від 23.03.2018 № 381 «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року № 21», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.04.2018 за № 451/31903 (далі - Наказ № 381), який набирає чинності з першого числа місяця, що настає за місяцем його офіційного опублікування, внесено зміни до форми податкової декларації з ПДВ, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 23.02.2017 № 276).

Наказ № 381 було опубліковано в Офіційному віснику України 04.05.018

№35.

Таким чином подання податкової звітності за формою, яка враховує зміни, внесені Наказом № 381, вперше здійснюється за звітний період червень 2018 (граничний термін подання 20.07.2018), II квартал 2018 року (граничний термін подання 10.08.2017 - у серпні 2018 року).

Уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок, зі змінами внесеними Наказом №381, подається починаючи з 01 червня 2018 року.