Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 11.07.2018 р. № 3068/6/99-99-15-01-01-15/ІПК

Державна фіскальна служба України керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) розглянула звернення Підприємства щодо надання індивідуальної податкової консультації стосовно практичного застосування норм податкового законодавства під час безоплатної передачі (дарування) майна фізичній особі і повідомляє таке.

Щодо оподаткування податком на прибуток

Відповідно до підпункту 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 Кодексу продаж (реалізація) товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Отже, операції з безоплатної передачі (дарування) майна у податковому обліку прирівнюються до продажу такого майна.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ.

Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів, визначаються відповідно до вимог статті 138 Кодексу.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується, зокрема:
на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;
на суму залишкової вартості окремого об’єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об’єкта;
на суму залишкової вартості окремого об’єкта невиробничих основних засобів або невиробничих нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта.

Пунктом 138.2 статті 138 Кодексу встановлено, що фінансовий результат до оподаткування зменшується:
на суму залишкової вартості окремого об’єкта основних засобів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об’єкта;
на суму первісної вартості придбання або виготовлення окремого об’єкта невиробничих основних засобів або невиробничих нематеріальних активів та витрат на їх ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення, у тому числі віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі продажу такого об'єкта невиробничих основних засобів або нематеріальних активів, але не більше суми доходу (виручки), отриманої від такого продажу.

Порядок розрахунку амортизації основних засобів для визначення об’єкта оподаткування встановлено пунктом 138.3 статті 138 Кодексу.

Отже, платники податку, які з урахуванням вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Кодексу, проводять коригування фінансового результату на різниці, що виникають відповідно до положень Кодексу, у разі безоплатної передачі засновникові (фізичній особі) основних засобів, повинні здійснювати коригування фінансового результату до оподаткування відповідно до статті 138 Кодексу.

Що стосується відображення в бухгалтерському обліку юридичної особи операцій з передачі права власності (дарування) нежитлового приміщення засновникові (фізичній особі) слід зазначити наступне.

Для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (пункт 44.2 статті 42 Кодексу).

Отже, господарські операції платників податку відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування з подальшим його коригуванням.

Відповідно до Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375, Міністерство фінансів України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Водночас зазначаємо, що    регулювання питань    методології
бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (пункт 2 статті 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», із змінами і доповненнями).

Таким чином, з питання відображення в бухгалтерському обліку підприємства операцій з передачі права власності (дарування) нежитлового
приміщення засновникові (фізичній особі) доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.

Щодо плати за землю

Кодекс визначає, що плата за землю справляється у двох формах -податок із власників та постійних користувачів земельних ділянок, а також орендної плати за надані у строкове користування земельні ділянки державної або комунальної власності (підпункти 14.1.72, 14.1.136, 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, для нарахування орендної плати - договір оренди земельної ділянки (пункт 286.1 статті 286, пункт 288.1 статті 288 Кодексу).

При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Товариство не надало інформації щодо майнових прав на земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок, частина якого (нежитлові приміщення) належить на праві власності Товариству та подаровано ним фізичній особі (засновнику Товариства).

На земельні ділянки, що в порядку статті 791 Земельного кодексу України, набули статусу об’єкта цивільних прав та ідентифіковані за такими необхідними для обчислення податкових зобов’язань з плати за землю елементами податку як: платник - власник або користувач; об’єкт оподаткування - межі та площа; база оподаткування - нормативна грошова оцінка; ставки (стаття 7 Кодексу), поширюється платний принцип користування.

Використання земельних ділянок без набуття належних прав є порушенням права власника, наприклад, громади, на отримання економічної вигоди від володіння об’єктом майна.

Звертаємо увагу, що орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням такої земельної ділянки, керуючись нормами статті 377 Цивільного кодексу України, статтями 120, 125, 126 та 206 Земельного кодексу України, а також враховуючи рішення Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 28.01.2015 (у справі №    5023/3993/12
(5023/90574/11) та від 30.11.2016 (у справі № 922/1008/15) може порушити питання про компенсацію завданої шкоди (статті 1166, 1167 Цивільного кодексу України) землекористувачами (юридичними та фізичними особами), які використовують земельні ділянки без належним чином оформлених документів на право користування земельними ділянками, у формі неотриманої орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності.

Щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки

Об’єкти оподаткування податком складають об’єкти нерухомості, що перебувають у власності - внесені до Державного реєстру прав як об’єкти нерухомого майна (підпункт 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Кодексу).

Кодексом передбачено, що у разі переходу права власності на об’єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 01 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об’єкт оподаткування, а для нового - починаючи з місяця, в якому він набув право власності (підпункт 266.8.1 пункту 266.8 статті 266 Кодексу).

Щодо оподаткування податком на додану вартість

Згідно з інформаційними базами даних ДФС станом на 10.07.2018 Товариство не є зареєстрованим платником ПДВ.

Відповідно до пунктів 36.1 і 36.2 статті 36 розділу І Кодексу податковим обов’язком визнається обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов’язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Порядок реєстрації особи як платника ПДВ регулюється статтями 180 -183 Кодексу та регламентується Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1130, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за № 1456/26233.

Згідно з підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 Кодексу об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі.

Під    постачанням товарів    розуміється будь-яка    передача    права на

розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Під    постачанням послуг    розуміється будь-яка    операція,    що не є

постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності    (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Правила формування податкових зобов’язань з ПДВ встановлено статтею 187 Кодексу.

Щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу. Відповідно до підпункт 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Кодексу об’єктом    оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Статтею 165 Кодексу встановлено перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, зокрема вартість дарунків (а також призів переможцям та призерам спортивних змагань), якщо їх вартість не перевищує 25 % однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, за винятком грошових виплат у будь-якій сумі (підпункт 165.1.39 пункту 165.1 статті 165 Кодексу).

Крім того підпункт 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу передбачено, що звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 Кодексу.

Водночас перелік доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, встановлено пунктом 164.2 статті 164 Кодексу.

Так, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема:
дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з розділом IV Кодексу (підпункт 164.2.10 пункту 164.2 статті 164 Кодексу);
дохід, отриманий таким платником як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 Кодексу), у вигляді, зокрема вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни.

Якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку об’єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 164.5 статті 164 Кодексу (підпункт «е» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Кодексу).

Згідно з пунктом 174.6 статті 174 Кодексу доходи у вигляді дарунка, нараховані (виплачені, надані) платнику податку юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, оподатковуються на загальних підставах, передбачених розділом IV Кодексу для оподаткування додаткового блага.

Також, вказаний дохід є об'єктом оподаткування військовим збором (підпункт 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу).

При цьому нормами пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу не передбачено застосування для військового збору коефіцієнта, визначеного пунктом 164.5 статті 164 Кодексу.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 Кодексу.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок на доходи
фізичних осіб та військовий збір із суми такого доходу за його рахунок використовуючи ставку податку 18 відс., визначену в статті 167 Кодексу, та ставку військового збору 1,5 відс., визначену в підпункті 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Кодексу).

Отже, дохід у вигляді дарунка, нарахований (виплачений, наданий) платнику податку - фізичній особі юридичною особою включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого платника, як додаткове благо, та оподатковується податком на доходи фізичних осіб на загальних підставах. При цьому зазначений дохід також є об’єктом оподаткування військовим збором без застосування коефіцієнту, визначеного пунктом 164.5 статті 164 Кодексу.

Відповідно до підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 Кодексу особи, які відповідно до Кодексу мають статус податкових агентів, зобов’язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Згідно з Довідником ознак доходів, наведених у додатку до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо відображається під ознакою доходу «126».

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.