Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДФС У М.КИЄВI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 13.07.2018 р. № 3091/6/26-15-13-06-09/ІПК

Головне управління ДФС у м. Києві в порядку ст. 52 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами і доповненнями (далі - ПКУ) розглянуло Ваш запит про надання індивідуальної податкової консультації від 04.06.2018 № 18- 01 (вх. № 35343/10 від 12.06.2018) щодо застосування норм податкового законодавства.

Відповідно до пп. 14.1.121 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, неприбуткові підприємства, установи та організації - це неприбуткові підприємства, установи та організації, які не є платниками податку на прибуток підприємств відповідно до п. 133.4 ст. 133 ПКУ.

Пунктом 133.4 ст. 133 ПКУ визначено порядок та умови, у разі дотримання яких неприбуткові підприємства, установи та організації не є платниками податку на прибуток підприємств.

Обов’язковою умовою для неприбуткових організацій є використання своїх доходів (прибутків) виключно для фінансування видатків на своє утримання, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених установчими документами ( пп. 133.4.2 п. 133.4. ст. 133 ПКУ).

Тобто, доходи (прибутки), отримані неприбутковою організацією від будь - якої діяльності, мають використовуватись виключно на реалізацію своєї статутної діяльності без розподілу таких доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб.

Законом України від 06.10.2016 № 1667-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо уточнення окремих положень про оподаткування неприбуткових організацій», який набрав чинності з 20 листопада 2016 року, внесено зміни до абзацу третього пп. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 ПКУ, якими передбачено, що не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених пп. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 ПКУ, а саме видатків на своє утримання, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених установчими документами.

До неприбуткових організацій, що відповідають вимогам п. 133.4 ст. 133 ПКУ і не є платниками податку, можуть бути віднесені, зокрема, громадські об’єднання (пп. 133.4.6 п. 133.4 ст. 133 ПУК).

Згідно з інформаційними ресурсами ДФС України ГО «ВОІСЕС ОФ ДЖЕНЕРЕЙШЕН» з 01.03.2018 року включено до Реєстру неприбуткових установ та організацій з ознакою 0032 (громадські об’єднання).

Правові та організаційні засади діяльності громадських об’єднань визначаються Законом України від 22 березня 2012 року № 4572-VІ «Про громадські об’єднання», із змінами та доповненнями (далі - Закон № 4572).

Відповідно до пп. 5 п. 1 ст. З Закону № 4572 громадські об’єднання утворюються і діють на принципах відсутності майнового інтересу. Це передбачає, що члени (учасники) громадського об’єднання не мають права на
частку майна громадського об’єднання та не відповідають за його зобов’язаннями. Доходи або майно (активи) громадського об’єднання не підлягають розподілу між його членами (учасниками) і не можуть використовуватися для вигоди будь-якого окремого члена (учасника) громадського об’єднання, його посадових осіб (крім оплати їх праці та відрахувань на соціальні заходи).

Громадські організації із статусом юридичної особи зобов’язані діяти на підставі статуту.

Статут громадського об’єднання - це установчий документ, що використовується для створення та провадження діяльності, містить правила, що регулюють права та обов’язки членів, визначає порядок управління та здійснення діяльності громадського об’єднання.

Відповідно до ст. 11 Закону № 4572 статут громадського об’єднання має містити відомості про джерела надходження і порядок використання коштів та іншого майна громадського об’єднання.

Отже, питання щодо оплати праці (посадові оклади, преміювання, виплати за час відпустки тощо) працівників громадської організації доцільно визначити в статуті.

Відповідно до п. 1.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713 (далі - Інструкція), до фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат, та складається з фонду основної заробітної плати, фонду додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Таким чином, виплати працівникам, які включаються до фонду заробітної плати, не є розподілом прибутку організації і можуть здійснюватися нею в статусі неприбуткової.

Інші витрати, здійснені за рахунок доходів (прибутків) неприбуткової організації, у разі якщо вони не є фінансуванням видатків, визначених пп. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 ПКУ, вважатимуться недотриманням неприбутковою організацією вимог цього підпункту.

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування є роботодавці, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань).

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених, зокрема у п. 1 (крім абзацу сьомого) частини першої ст. 4 Закону № 2464, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464).

Підпунктом 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПКУ визначено, що об'єктом оподаткування фізичної особи - резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 ПКУ, зокрема загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 р. XX Перехідних положень ПКУ).

Відповідно базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених розд. IV ПКУ.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (п. 164.1 ст. 164 ПКУ).

Таким чином, законодавством передбачено нарахування, податків і зборів роботодавцем лише на нараховані доходи (у грошовій або негрошовій формі).

Разом з тим слід зазначити, що ГУ ДФС не наділено повноваженнями щодо врегулювання питань трудових відносин, оплати праці та інших грошових зобов’язань між роботодавцями та їх працівниками, ці питання знаходяться у правовому полі Міністерства соціальної політики України.

Водночас повідомляємо, що згідно з п. 52.2 ст. 52 ПКУ, податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.