Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 17.07.2018 р. № 3145/ІПК/26-15-13-06-09

Головне управління ДФС у м. Києві, в порядку ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянуло Ваше звернення про надання індивідуальної податкової консультації щодо можливості вчинення дій відповідно до договору доручення та зазначених видів діяльності ФОП - платником єдиного податку 2-ої групи, та в межах компетенції повідомляє наступне.
Відповідно до ст. 43 Господарського кодексу України (далі - ГКУ), підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. При цьому особливості здійснення окремих видів підприємництва встановлюються законодавчими актами. Перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, а також перелік видів діяльності, підприємництво в яких забороняється, встановлюються виключно законом.
Згідно зі ст. 44 ГКУ, підприємництво здійснюється на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності.
Статтею 45 ГКУ визначено, що підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних формах, передбачених законом, на вибір підприємця.
Порядок застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності регулюється главою 1 розділу XIV Кодексу.
До платників єдиного податку, які належать до другої групи, згідно з пп. 2 п. 291.4 ст. 291 Кодексу належать фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.
Пунктом 291.5 ст.291 Кодексу визначено перелік видів діяльності, здійснення яких не дає права на застосування спрощеної системи оподаткування.
Відповідно до п. 292.1 ст. 292 Кодексу, доходом фізичної особи - підприємця - платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті.
Згідно з п. 292.4 ст. 292 Кодексу, у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).
Особливості укладання договору доручення визначено главою 68 Цивільного Кодексу України (далі - ЦКУ).
Відповідно до п.1 ст. 1000 ЦКУ, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.
Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.
Відповідно до п.1 ст. 1003 ЦКУ, у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.
Крім цього, правове регулювання перевезення вантажів передбачено главою 32 ГКУ.
Відповідно до п.1 ст. 306 ГКУ, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.
Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі (п.2 ст. 306 ГКУ).
Згідно з п.1 ст. 307 ГКУ, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень (п.2 ст. 307 ГКУ).
Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань (п.5 ст. 307 ГКУ).
Допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція (п.4 ст. 306 ГКУ).
За договором транспортного експедирування, відповідно до п.1 ст. 316 ГКУ, одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
Отже, законодавством не встановлено обмеження щодо форм цивільно-правових договорів, які фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку мають право укладати при здійсненні господарської діяльності.
Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010 затверджена наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 №457 (із змінами та доповненнями).
Так, група 52.1 «Допоміжна діяльність у сфері транспорту» містить, зокрема, класи:
- КВЕД 52.24 транспортне оброблення вантажів;
- КВЕД 52.29 інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.
Наказом Державного комітету статистики України від 23.12.2011 №396 «Про затвердження Методологічних основ та пояснень до позицій Класифікації видів економічної діяльності» затверджено додаток «Пояснення до Класифікації видів економічної діяльності (КВЕД-2010)».
Так, клас 52.24 Транспортне оброблення вантажів включає:
- навантаження та розвантаження вантажів або багажу пасажирів незалежно від виду транспорту, що використовують для перевезення;
- навантаження, у т. ч. закріплення, вантажу та розвантаження суден (стивідорські роботи);
- навантаження та розвантаження вантажних залізничних вагонів.
Клас 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту включає:
- експедицію вантажів;
- організацію перевезень залізничним, автомобільним, водним або авіаційним транспортом;
- організацію групових або індивідуальних відправлень вантажів (у т. ч. вивіз і доставку вантажів, а також компонування партій);
- видачу й одержування транспортної документації та накладних;
- діяльність митних брокерів;
- діяльність суднових брокерів і агентів з фрахтування місць для авіаційних вантажних перевезень;
- посередництво з фрахту вантажного місця на судні або в літаку -вантажно-розвантажувальні роботи, наприклад, тимчасове пакування задля збереження вантажу під час транзитних перевезень, перепакування, вибірковий контроль та зважування вантажу тощо.
Таким чином, фізична особа - платник єдиного податку 2-ої групи може здійснювати господарську діяльність, пов'язану з перевезенням вантажу, згідно із зазначеними видами економічної діяльності (без отримання додаткових кодів) відповідно до укладених договорів доручення та транспортного експедирування із зазначенням в тексті договорів усіх особливостей та умов, передбачених та не заборонених чинним законодавством України.
При цьому, оподаткування доходу фізичної особи підприємця - платника єдиного податку здійснюється відповідно до вимог Кодексу. Дохід визначається на підставі даних обліку, який ведеться відповідно до статті 296 Кодексу.
Водночас повідомляємо, що згідно зі ст. 52.2 Кодексу, податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.