Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 17.07.2018 р. № 3157/6/99-99-13-02-03-15/ІПК

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула звернення щодо практичного застосування норм податкового законодавства, та в межах компетенції повідомляє, що відповідь надається з урахуванням фактичних обставин, викладених у зверненні.
Згідно з п.п. 14.1.44-1 п. 14.1 ст. 14 Кодексу державні цінні папери - це облігації внутрішніх і зовнішніх державних позик та казначейські зобов'язання України, розміщені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
При цьому згідно зі ст. 10 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3480-ІV «Про цінні папери та фондовий ринок» облігації внутрішніх державних позик України - це державні цінні папери, що розміщуються виключно на внутрішньому фондовому ринку і підтверджують зобов'язання України щодо відшкодування пред'явникам цих облігацій їх номінальної вартості з виплатою доходу відповідно до умов розміщення облігацій.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 року № 80 «Про випуски облігацій внутрішніх державних позик» (далі - Постанова № 80) встановлено, що Міністерство фінансів України виступає емітентом державних облігацій.
Крім того, Постановою № 80 затверджено основні умови випуску та порядок розміщення державних облігацій, згідно з якими платежі з погашення та сплати відсоткового доходу за такими облігаціями здійснюються у безготівковій формі:
клієнтам депозитарію Національного банку - Національним банком у межах коштів, що надходять від Казначейства, за реєстром, який ведеться депозитарієм Національного банку;
юридичним та фізичним особам, які є депонентами клієнтів депозитарію Національного банку, - клієнтами депозитарію Національного банку в межах коштів, що надходять від Національного банку, за реєстрами рахунків власників у клієнтів депозитарію Національного банку. Платежі фізичним особам, які є депонентами клієнтів депозитарію Національного банку, за їх бажанням можуть здійснюватися готівкою.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Кодексом, згідно з п.п. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX якого доходи, визначені ст. 163 Кодексу, є об’єктом оподаткування військовим збором, зокрема загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається:
сума доходів, отриманих платником податку у вигляді процентів, що нараховані на державні цінні папери, емітовані центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (п.п. 165.1.2 п. 165.1 ст. 165 Кодексу).
При цьому проценти - це дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна. У разі якщо залучення коштів здійснюється шляхом продажу, зокрема, облігацій, емітованих позичальником, сума процентів визначається шляхом нарахування їх на номінал такого цінного паперу, виплати фіксованої премії чи виграшу або шляхом визначення різниці між ціною розміщення (продажу) та ціною погашення (зворотного викупу) такого цінного паперу (п.п. 14.1.206 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Крім того, не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку:
інвестиційний прибуток від операцій з державними цінними паперами, емітованими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з урахуванням курсових різниць (п.п. 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 Кодексу).
Відповідно до п.п. 1.7 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV Кодексу, зокрема, не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб, крім доходу, зазначеного у п.п. 165.1.2 та 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 Кодексу.
Порядок оподаткування інвестиційного прибутку визначено п. 170.2 ст. 170 Кодексу, згідно з п.п. 170.2.1. якого облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік за результатами якого платник податку зобов'язаний подати річну податкову декларацію, в якій має відобразити загальний фінансовий результат (інвестиційний прибуток або інвестиційний збиток), отриманий протягом такого звітного року.
Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу з урахуванням курсової різниці (за наявності), та його вартістю, що визначається із суми документально підтверджених витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами) (п.п. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 Кодексу).
Згідно з п.п. 170.2.9 п. 170.2 ст. 170 Кодексу податковим агентом платника податку, який здійснює операції з інвестиційними активами з використанням послуг професійного торговця цінними паперами, включаючи банк, є такий професійний торговець (крім операцій з цінними паперами, визначеними у п.п.165.1.52 п. 165.1 ст. 165 Кодексу).
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу (п.п. 1.4 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).
Відповідно до п.п. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168 Кодексу якщо згідно з нормами розділу IV Кодексу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов’язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з військового збору.
Водночас, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника, зобов’язаний утримувати військовий збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку військового збору 1,5 відсотка (п.п. 168.1. п. 168.1 ст. 168 Кодексу).
Разом з тим, згідно з п.п. 1.6 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу платники військового збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені ст. 176 Кодексу.
Особи, які відповідно до Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається (п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 Кодексу).
Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4.
Враховуючи викладене, сума доходів, отриманих платниками податку у вигляді процентів, що нараховані на облігації внутрішніх державних позик, емітовані Міністерством фінансів України, та інвестиційного прибутку від операцій з цими паперами, не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, тобто не оподатковується податком на доходи фізичних осіб.
Разом з тим зазначені доходи є об’єктом оподаткування військовим збором.
При цьому юридична особа - банк, під час нарахування доходу у вигляді процентів, нарахованих на облігації внутрішніх державних позик, емітованих Міністерством фінансів України зобов’язана виконати встановлені Кодексом функції податкового агента щодо нарахування, утримання, сплати військового збору до бюджету та подання податкового розрахунку за формою № 1ДФ у строки встановлені Кодексом.
Водночас юридична особа - банк виконує функції податкового агента лише в частині відображення доходу у вигляді інвестиційного прибутку від операцій з державними цінними паперами, емітованими Міністерством фінансів України у податковому розрахунку за формою № 1ДФ.
З питання здійснення банком функції податкового агента при погашені облігацій, випущених іншою юридичною особою, порушеного у вашому листі, необхідне детальне вивчення документів (матеріалів).
Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.