Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 23.07.2018 р. № 3239/6/99-99-15-03-02-15/ІПК

Про оподаткування ПДВ та податком на прибуток підприємств

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо порядку застосування норм податкового законодавства у частині оподаткування ПДВ і податком на прибуток підприємств операцій зі списання товаро-матеріальних цінностей з причини їх псування, повної непридатності, закінченням гарантійного строку та, керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.
Як зазначено у зверненні, платник податку при придбанні товаро-матеріальних цінностей на підставі отриманих податкових накладних сформував податковий кредит. При цьому кредиторська заборгованість перед постачальниками за отримані товаро- матеріальні цінності залишилася непогашеною. На момент псування, повної непридатності, закінченням гарантійного строку товаро-матеріальних цінностей строк позовної давності минув.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).
Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ.
При цьому пунктом 44.1 статті 44 розділу II ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 розділу II ПКУ.
Пунктом 2 статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Щодо оподаткування ПДВ
Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 розділу V ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості
товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 розділу V ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 розділу V ПКУ).
Ознаки безнадійної заборгованості визначено підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ.
При цьому згідно з підпунктом 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, є безповоротною фінансовою допомогою.
Відповідно до статті 605 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
Згідно зі статтею 257 ЦКУ загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (1095 днів).
Враховуючи викладене, зменшення податкового кредиту на підставі бухгалтерської довідки або нарахування податкових зобов’язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ здійснюється платником податку одноразово на підставі даних бухгалтерського обліку в залежності від настання події, яка є для цього підставою:
- якщо при придбанні товаро-матеріальних цінностей сформовано податковий кредит на підставі отриманої податкової накладної, складеної до 01.07.2015 та зареєстрованої в ЄРПН, але такі цінності не оплачені протягом терміну позовної давності, то в податковому періоді, в якому відбулося списання кредиторської заборгованості, покупцю необхідно зменшити суму податкового кредиту, сформованого при отриманні неоплачених товарів/послуг на підставі бухгалтерської довідки;
- якщо при придбанні товаро-матеріальних цінностей сформовано податковий кредит на підставі отриманої податкової накладної, складеної після 01.07.2015 та зареєстрованої в ЄРПН, то у податковому періоді, в якому відбулося списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, покупцю необхідно нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ за правилами, визначеними пунктом 198.5 статті 198 розділу V ПКУ;
- якщо відбувається операція зі списання товаро-матеріальних цінностей з причини їх псування, повної непридатності, закінченням гарантійного строку, в зв'язку з чим такі цінності визнаються такими, що не можуть бути використані в межах господарської діяльності платника ПДВ, то до такої операції норми пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ застосовуються не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду, в якому відбувається їх списання.
Щодо відображення у витратах вартості списаних ТМЦ
Правові основи оподаткування податком на прибуток підприємств встановлено розділом III та підрозділом 4 розділу XX ПКУ.
Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 розділу III ПКУ об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.
Положеннями ПКУ не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці на суму витрат вартості списаних товаро-матеріальних цінностей.
Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату.
Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (пункт 2 статті 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Відповідно до пункту 52.2 статті 52 розділу II ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.