Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДФС У ХЕРСОНСЬКIЙ ОБЛАСТI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 24.07.2018 р. № 3244/ІПК/21-22-12-05-11

Щодо визначення суб’єкта оподаткування земельним податком

Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі, на запит Господарства щодо визначення суб’єкта оподаткування земельним податком, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.
Господарство поінформувало, що просить надати податкову консультацію стосовно визначення суб’єкта - платника земельного податку за земельні ділянки, які перебувають у власності громадян - членів такого фермерського господарства з цільовим призначенням «для ведення фермерського господарства».
1. Хто саме є платником земельного податку щодо земельної ділянки, яка є об’єктом оподаткування: фізичні особи - члени Господарства, що є власниками земельних ділянок, або юридична особа — Господарство, яке користується цими земельними ділянками?
Підпунктом 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ) визначено, що плата за землю - обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Земельний податок - обов’язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (п.п. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Згідно із ст.ст. 269, 270 ПКУ платниками земельного податку є, зокрема, власники земельних ділянок та землекористувачі, а об’єктами оподаткування - земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 ПКУ).
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІІ зі змінами та доповненнями (далі - ЗКУ) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Права власності/користування земельними ділянками повинні бути оформлені та зареєстровані відповідно до законодавства.
Як визначено статтею 31 ЗКУ та статтею 12 Закону України від 19.06.2003 №973-ІV «Про фермерське господарство», землі фермерського господарства можуть складатися із:
а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;
б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;
в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.
При цьому положення даних статей не призводять до переходу права власності на земельну ділянку від громадянина до юридичної особи (фермерського господарства). Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство здійснює права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства.
Водночас, відповідно до ч. 4 ст. 1 Закону «Про фермерське господарство» ФГ діє на основі Статуту, у якому серед інших відомостей зазначаються порядок формування майна (статутного капіталу).
Згідно з нормами ст.19 та ч.І ст. 22 Закону України «Про фермерське господарство» ФГ як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, до якого, серед іншого, можуть входити права користування землею, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.
Крім того, статтею 20 Закону України «Про фермерське господарство» визначено склад майна ФГ, яке належить йому на праві власності, до якого можуть входити, зокрема, земельні ділянки, необхідні для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і набуття яких у власність не заборонено законом. Майнові права, що входять до складеного капіталу ФГ, передаються йому на визначений у Статуті термін. Порядок володіння, користування і розпорядження майном фермерського господарства здійснюється бідповідно до його Статуту, якщо інше не передбачено угодою між членами фермерського господарства та законом.
Одночасно статтею 191 Цивільного кодексу України визначено, що підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. Права на земельну ділянку та інші об'єкти нерухомого майна, які входять до складу єдиного майнового комплексу підприємства, підлягають державній реєстрації в органах, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно.
Згідно з п.4 Статуту Господарства, ФГ має майно, у тому числі складений капітал, відокремлене від майна членів ФГ. Складений капітал ФГ утворений за рахунок грошових коштів від кожного члена ФГ.
Пунктом 5 Статуту Господарства визначено: земельні ділянки, що належать Членам ФГ на праві приватної власності згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку, виданим кожному члену ФГ, або державного акту про право (спільної або часткової) власності на земельну ділянку, не є власністю ФГ. ФГ здійснює право володіння та користування такими земельними ділянками, що закріплено пунктами 5.3 та 5.5 Статуту Г осподарства.
З огляду на наведене, оскільки Статутом Господарства визначено, що право власності на земельні ділянки, що належать членам Господарства, не є
власністю Господарства, а складений капітал ФГ утворюється виключно за рахунок грошових коштів від кожного члена ФГ, платниками земельного податку за земельні ділянки, що належать Членам ФГ на праві приватної власності згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку, виданим кожному члену ФГ, є безпосередньо громадяни - власники таких земельних ділянок.
2. З якого моменту виникає (відбувається, переходить) обов’язок сплати земельного податку?
Згідно з п.287.1 ст.287 ПКУ, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІІ, зі змінами та доповненнями, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Права власності/користування земельними ділянками повинні бути оформлені та зареєстровані відповідно до законодавства.
3. Чи має право Господарство подати уточнюючі податкові декларації зі сплати земельного податку та зняти нараховані податкові зобов ’язання зі сплати земельного податку у разі якщо платником земельного податку є фізичні особи - члени фермерського господарства, що є власниками земельної ділянки?
Згідно з п.50.1 ст.50 ПКУ, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Статтею 102 ПКУ строки давності встановлені не пізніше 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.
Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п.52.2 ст.52 Кодексу).