Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 23.07.2018 р. № 3223/Ф/99-99-13-01-03-14/ІПК

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула Ваше звернення щодо витрат платника податку на оплату допоміжних репродуктивних технологій, та в межах компетенції повідомляє таке.
Статтею 166 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) встановлено, що платник податку має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року.
Підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року (п.п. 166.1.2 п. 166.1 ст. 166 Кодексу).
Згідно з п.п. 166.2.1 п. 166.2 ст. 166 Кодексу до податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов'язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання).
Перелік витрат, дозволених до включення до податкової знижки, визначено у п. 166.3 ст. 166 Кодексу. До даного переліку включається сума витрат платника податку на оплату допоміжних репродуктивних технологій згідно з умовами, встановленими законодавством, але не більше ніж сума, що дорівнює третині доходу у вигляді заробітної плати за звітний податковий рік (п.п. 166.3.6 п. 166.3 ст. 166 Кодексу).
Отже, Кодексом обумовлено право платника податків на такі витрати лише за умовами, встановленими законодавством.
Відповідно до ст. 48 Основ законодавства про охорону здоров'я від 19.11.1992 № 2801-XII застосування штучного запліднення та імплантації ембріона здійснюється згідно з умовами та порядком, встановленими Міністерством охорони здоров’я України, за медичними показаннями повнолітньої жінки, з якою проводиться така дія, за умови наявності письмової згоди подружжя, забезпечення анонімності донора та збереження лікарської таємниці.
З метою удосконалення медичної допомоги населенню при лікуванні безпліддя із застосуванням допоміжних репродуктивних технологій наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.09.2013 №787 затверджено Порядок застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні (далі Порядок № 787), який визначає механізм та умови застосування методик допоміжних репродуктивних технологій (далі - ДРТ).
Відповідно до п.1.2 Порядку № 787 ДРТ - це методики лікування безпліддя, за яких маніпуляції з репродуктивними клітинами, окремі або всі етапи підготовки репродуктивних клітин, процеси запліднення і розвитку ембріонів до перенесення їх у матку пацієнтки здійснюються в умовах in vitro.
In vitro - це техніка виконання експерименту чи інших маніпуляцій у спеціальному лабораторному посуді або у контрольованому середовищі поза живим організмом.
Крім того, відповідно до п.3.4 та п.3.9 Порядку № 787 при застосуванні методів лікування ДРТ можуть бути використані лікарські засоби з урахуванням індивідуальних особливостей конкретної пацієнтки.
Враховуючи наведене, платник податку має право включити до податкової знижки відповідно до п.п.166.3.6 п. 166.3 ст.166 Кодексу у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року фактично здійснені ним витрати, зокрема, вартість наданих процедур, визначених у Порядку № 787 в рамках такої лікувальної програми, та витрати, понесені на придбання лікарських засобів, що застосовувалися при наданні методики ДРТ відповідно Порядку № 787, та в межах договірних відносин між платником податків та медичним закладом, що надає послуги з допоміжних репродуктивних технологій.
Слід зазначити, що порядок оскарження рішень контролюючих органів визначений ст. 56 Кодексу, відповідно до п. 56.1 якої рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Одночасно слід зазначити, що відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.