Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 30.07.2018 р. № 3312/6/99-99-15-02-02-15/ІПК

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо застосування норм пп. 141.4.6 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), і в межах компетенції повідомляє.    1 ’
Особливості оподаткування доходів нерезидентів визначені у п. 141.4 ст. 141 Кодексу.
Відповідно до п.п. 141.4.6 п. 141.4 ст. 141 Кодексу резиденти, які здійснюють виплати нерезидентам за виробництво та/або розповсюдження реклами, під час такої виплати сплачують податок за ставкою 20 відсотків суми таких виплат за власний рахунок.
Пунктом 3.2 ст. З Кодексу встановлено, якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.
Конвенція між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та капітал (далі - Конвенція) від 04.03.1994 ратифікована Верховною Радою України 26.05.1995, набрала чинності 05.06.2000.
Відповідно до п. 1 ст. 7 Конвенції прибуток від комерційної діяльності резидента Договірної Держави може оподатковуватись тільки у цій Державі, якщо резидент не здійснює або здійснював комерційну діяльність в другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво.
Тобто, згідно з положеннями Конвенції резидент США не повинен платити в Україні податок з доходів, що одержані від резидента України, за виробництво та/або розповсюдження реклами за умови, що такий резидент США не здійснює вказану діяльність в Україні через розташоване в Україні постійне представництво.
Угоди про уникнення подвійного оподаткування, в тому числі і зазначена Конвенція, укладаються з метою недопущення ситуації, коли один і той же дохід оподатковується двічі: у країні, яка є джерелом доходу, та у країні -резиденції особи, що отримує дохід.
Зважаючи на те, що положення п.п. 141.4.6 п. 141.4 ст. 141 Кодексу не покладають на нерезидента обов’язок сплачувати податок з доходу нерезидента та не призводять до зменшення суми доходу, що сплачується нерезиденту, подвійне оподаткування не виникає. Тобто положення п.п. 141.4.6 п. 141.4 ст. 141 Кодексу ніяким чином не впливають на виконання положень Конвенції, а Конвенція не встановлює ніяких інших правил стосовно застосування зазначеної норми Кодексу, зважаючи на те, що ця норма не стосується оподаткування нерезидента.
Статтею 25 Конвенції встановлюються правила, відповідно до яких резиденти однієї Договірної Держави не будуть підлягати дискримінаційному оподаткуванню в іншій Договірній Державі.
Зокрема, п. З ст. 25 Конвенції встановлено, що за винятком, коли застосовуються положення п. 1 ст. 9 (Асоційовані підприємства), п. 4 ст. 11 (Проценти) або п. 6 ст. 12 (Роялті), проценти, роялті та інші виплати, що сплачуються резидентом Договірної Держави резиденту другої Договірної Держави, з метою визначення оподатковуваних прибутків першого згаданого резидента, будуть належати до врахувань за таких же умов, якщо б вони сплачувались резиденту першої згаданої Держави.
Тобто, п. З ст. 25 Конвенції містить вимогу щодо дотримання (за винятком окремих випадків) єдиних для резидентів і нерезидентів правил, встановлених податковим законодавством відповідної Договірної Держави, для врахування витрат при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток. В контексті положень вказаного пункту ст. 25 Конвенції виплати, які резидент України сплачує резиденту СІЛА за виробництво та/або розповсюдження реклами, з метою визначення оподатковуваного прибутку резидента України повинні належати до врахування за таких же умов, якщо б вони сплачувались резиденту України. Зазначене положення Конвенції забороняє дискримінацію щодо знижки розміру вирахувань при обчисленні оподатковуваного прибутку та не містить вимог щодо заборони для Договірної Держави справляти податок, встановлений внутрішнім законодавством для своїх резидентів.
Таким чином, відповідно до п.п. 141.4.6 п. 141.4 ст. 141 Кодексу резидент України, який здійснює виплату резиденту СІЛА за виробництво та/або розповсюдження реклами, під час такої виплати повинен сплачувати податок за ставкою 20 відсотків суми такої виплати за власний рахунок.
Водночас зазначаємо, що відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податку, якому надано таку консультацію.