Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДФС У ВIННИЦЬКIЙ ОБЛАСТI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 31.07.2018 р. № 3334/ІПК/02-32-13-02

Головне управління ДФС у Вінницькій області, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ із змінами та доповненнями (далі - Кодекс), розглянуло звернення щодо нарахування єдиного внеску на суму заробітної плати та допомоги по тимчасовій непрацездатності, і в межах компетенції повідомляє.
Порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) регулюється виключно Законом України від 08 липня 2010 року N 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон N 2464).
Платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту), та які виплачують у т. ч. допомогу по тимчасовій непрацездатності (п.1 частини першої ст. 4 Закону N 2464).
Базою нарахування єдиного внеску є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, сума допомоги по тимчасовій непрацездатності (п. 1 частини першої ст. 7 Закону N 2464).
Згідно із частиною п'ятою ст. 8 Закону N 2464 єдиний внесок для платників, зазначених у ст. 4 Закону N 2464, встановлюється у розмірі 22 відс. до визначеної ст. 7 Закону N 2464 бази нарахування єдиного внеску.
У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (частина друга ст. 9 Закону N 2464).
Отже роботодавець, для працівника (за основним місцем роботи), у якого початок та закінчення лікарняного (листка непрацездатності) припадають на різні місяці, єдиний внесок, у місяці початку лікарняного, нараховує за фактично
відпрацьований час, оскільки загальна сума доходу ще не є відомою (сума допомоги по тимчасовій непрацездатності буде визначена після надання листка непрацездатності).
Якщо після розподілу лікарняного (суми допомоги по тимчасовій непрацездатності відносяться до того місяця, за який вони нараховані) загальний дохід за місяць не перевищує розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, то сума єдиного внеску за минулий місяць розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску.
Відповідно до п. 52.2. ст.52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.