Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДФС У ДОНЕЦЬКIЙ ОБЛАСТI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 01.08.2018 р. № 3344/ІПК/10/05-99-13-07

Головне управління ДФС у Донецькій області (далі - ГУ ДФС), керуючись ст. 52 Податкового кодексу України, розглянуло звернення на отримання індивідуальної податкової консультації щодо визначення резидентського статусу з метою оподаткування спадщини та повідомляє.
Відповідно до п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) з метою оподаткування нерезидентом вважається фізична особа, яка не є резидентом. Фізична особа - резидент - це фізична особа, яка має місце проживання в Україні.
У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від’їзду) протягом періоду або періодів податкового року.
При цьому, відповідно до п.п. 34.1.14 п. 34.1 ст. 34 Кодексу чітко встановлено, що податковим періодом є, зокрема календарний рік.
Також, достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім’ї або її реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності.
Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення цього підпункту, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.
Якщо всупереч закону фізична особа - громадянин України має також громадянство іншої країни, то з метою оподаткування цим податком така особа вважається громадянином України, який не має права на залік податків, сплачених за кордоном, передбаченого цим Кодексом або нормами міжнародних угод України.
Якщо фізична особа є особою без громадянства і на неї не поширюються вищезазначені умови, то її статус визначається згідно з нормами міжнародного права.
Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому Кодексом, або її реєстрація як самозайнятої особи.
При цьому слід визначити, що видана іноземцю на підставі Закону України від 7 червня 2001 року № 2491 «Про імміграцію» посвідка на постійне проживання в Україні є лише дозволом на постійне проживання в Україні і не підтверджує факт проживання (постійного проживання) іноземця в Україні,
тому не може бути документом, який свідчить про резидентський статус платника податку в Україні.
Що стосується підтвердження терміну перебування в Україні, то документами, які підтверджують перебування фізичної особи - іноземця на території України понад 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року, є паспортний документ, а також документи, на підставі яких така особа постійно проживає в Україні, та документи, що підтверджують право власності (користування) на житло, визначене ним як місце постійного проживання в Україні (свідоцтво про спадщину на таке житло, договір купівлі, дарування, оренди тощо).
Згідно з положеннями п. 170.10.4 статті 170 Кодексу за результатами звітного податкового року, в якому іноземець набув статусу резидента України, він має подати річну податкову декларацію, в якій зазначає доходи з джерелом їх походження в Україні та іноземні доходи.
Тож, у разі невідповідності вищенаведеним умовам, на фізичну особу-іноземця розповсюджується норма Кодексу (п. 174.3 ст. 174) щодо сплати податку на доходи фізичних осіб до нотаріального оформлення об’єктів спадщини за ставкою, визначеною у п. 167.1 Кодексу, (п.п. 174.2.3 п. 174.2 ст. 174 Кодексу) - 18% та військового збору - за ставкою 1,5% (п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).
Нотаріус видає спадкоємцю-нерезиденту свідоцтво про право на спадщину за наявності документа про сплату таким спадкоємцем податку з вартості об’єкта спадщини (п. 174.4 ст. 174 Кодексу).
Крім того, повідомляємо, що Кодекс не містить норми щодо необхідності одержання іноземцями від контролюючих органів України документів, що підтверджують статус резидента України.
Слід зауважити, що податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватись виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).