Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 02.08.2018 р. № 3373/6/99-99-15-03-02-15/ІПК

Про оподаткування ПДВ операцій банку з постачання майна, набутого у власність внаслідок звернення стягнення на таке майно

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо порядку оподаткування ПДВ операцій банку з постачання майна, набутого у власність внаслідок звернення стягнення на таке майно, та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.
Згідно з пунктом 197.12 статті 197 Кодексу звільняються від оподаткування операції банків та інших фінансових установ з постачання майна, набутого ними у власність внаслідок звернення стягнення на таке майно. Звільнення від оподаткування стосується тієї частини вартості майна, за якою воно було набуте у власність в рахунок погашення зобов'язань за договором кредиту (позики).
Відповідно до пункту 189.15 статті 189 Кодексу у разі постачання (продажу, відчуження іншим способом) банками та іншими фінансовими установами майна, набутого ними у власність внаслідок звернення стягнення на таке майно, базою оподаткування є позитивна різниця між ціною постачання та ціною придбання такого майна. Ціна придбання визначається як вартість майна, за якою таке майно набуте у власність. У разі придбання майна у платника податку ціна придбання визначається з урахуванням податку на додану вартість.
Враховуючи зазначене, необхідними умовами при застосуванні пункту 189.15 статті 189 та пункту 197.12 статті 197 Кодексу є:
перехід права власності на таке майно до банку (іншої фінансової установи);
право власності на майно переходить до банку (іншої фінансової установи) внаслідок звернення стягнення на таке майно в рахунок погашення зобов'язань за договором кредиту (позики).
При цьому Кодексом не деталізовано способів звернення стягнення на заставне майно.
Відповідно до статті 5 Кодексу поняття, правила та положення, установлені Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 Кодексу. При цьому інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Статтею 346 Цивільного кодексу України визначено, що однією з підстав припинення права власності є звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника.
Підпунктом 6 пункту 1 розділу 4 Методичних рекомендацій стосовно документів, необхідних для проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, схвалених рішенням колегії Державної реєстраційної служби України від 11.12.2012, протокол № 3, визначено перелік документів, що підтверджують звернення стягнення на об'єкт нерухомого майна. До таких документів, зокрема, віднесено рішення суду, виконавчий напис нотаріуса або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (стаття 33 Закону України "Про іпотеку"), свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів тощо.
Крім того, науково-практичним висновком Центру банківського права при Інституті держави і права імені В.М.Корецького Національної академії наук України від 22.09.2016 № 126/365, наданий на звернення Незалежної асоціації банків України щодо деяких питань оподаткування продажу майна, набутого у власність банку, зазначено, визначено, що операції з набуття у власність банком майна шляхом укладання з позичальником / майновими поручителями мирової угоди у зв’язку із неналежним виконанням боржником зобов’язання по кредиту в рахунок погашення заборгованості за кредитом, мають визначатися як набуття у власність майна внаслідок звернення стягнення на предмет застави (іпотеки).
Отже, на операції з постачання майна, набутого банком у власність на підставі судового рішення про затвердження мирової угоди у справі щодо стягнення заборгованості по договору кредиту, укладеної з позичальником / майновим поручителем мирової угоди у зв’язку із неналежним виконанням боржником зобов’язання по договору кредиту в рахунок погашення заборгованості за кредитом, поширюються норми щодо оподаткування, встановлені пунктом 189.15 статті 189 та 197.12 статті 197 Кодексу.
При цьому, як визначено пунктом 189.15 статті 189 Кодексу, базою оподаткування такої операції є позитивна різниця між ціною постачання та ціною придбання такого майна. Якщо така різниця має від’ємне значення, база оподаткування не визначається та податкові зобов’язання не нараховуються.
Якщо за таким майном суми податку були включені банком до складу податкового кредиту, застосовуються положення пункту 198.5 статті 198 Кодексу щодо нарахування податкових зобов’язань при використанні товарів/послуг у звільнених від оподаткування операціях.
Водночас суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних, не можуть бути віднесені до податкового кредиту (пункт 198.6 статті 198 Кодексу).
Зазначеними нормами Кодексу передбачено, що застосування вимог пункту 198.5 статті 198 Кодексу здійснюється у разі наявності сформованого податкового кредиту.
А тому, у разі якщо заставодавцем - платником ПДВ не надано банку отримувачу заставного майна податкову накладну, або не зареєстровано податкову накладну в ЄРПН, підстави для формування податкового кредиту та, відповідно, застосування положень пункту 198.5 статті 198 Кодексу, відсутні.
При цьому згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання (стаття 36 Кодексу) та повинні самостійно визначати відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані Кодексом.
Відповідно до пункту 52.2 статті 52 розділу II Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.