Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДФС У М.КИЄВI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 01.08.2018 р. № 3347/ІПК/26-15-12-03-11

Головне управління ДФС у м. Києві розглянуло лист щодо подання фінансової звітності представництвом, та керуючись статтею 52 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-УІ, із змінами і доповненнями (далі - ПКУ), в межах своїх повноважень повідомляє наступне.
Згідно з пп. «а» пп. 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 ПКУ нерезиденти - це, зокрема, іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України.
Постійне представництво - постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар'єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер (п.п. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Поняття відокремлені підрозділи застосовується у значенні, визначеному Цивільним кодексом України (далі - ЦКУ) (п.п. 14.1.30 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Статтею 95 ЦКУ передбачено, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій; представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.
Підставою для взяття на облік (внесення змін, перереєстрації) відокремленого підрозділу іноземної компанії, організації, у тому числі постійного представництва нерезидента, є належна акредитація (реєстрація, легалізація) такого підрозділу на території України згідно із законом (абзац перший п. 64.5 ст. 64 ПКУ).
Згідно з п.п. 1 п. 3.4 розд. III Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 із змінами і доповненнями (далі - Порядок), відокремлені підрозділи юридичних осіб - нерезидентів, які відповідають визначенню постійних представництв згідно з пп. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 розд. І ПКУ, до початку своєї господарської діяльності стають на облік (реєструються платниками податку на прибуток) у контролюючих органах за своїм місцезнаходженням.
Що стосується відокремленого підрозділу іноземної компанії, організації, який не здійснює господарської діяльності в Україні та не підпадає під визначення постійного представництва відповідно до п.п. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, то пп. 2 п. 3.4 розд. III Порядку передбачено, що він стає на облік як платник, який зобов'язаний сплачувати податки і збори відповідно до ПКУ.
При цьому встановлено, що взяття на облік відокремленого підрозділу нерезидента згідно з пп. 2 п. 3.4 р. III Порядку не звільняє такий підрозділ від обов'язку реєстрації платником податку на прибуток, якщо він розпочинає господарську діяльність та відповідає визначенню постійного представництва.
Отже, враховуючи вищезазначене, якщо представництво нерезидента не здійснює господарську діяльність в Україні і не підпадає під визначення «постійне представництво», наведене у п.п. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, то воно не повинно реєструватися платником податку на прибуток, подавати податкову декларацію (розрахунок) з податку на прибуток та сплачувати податок на прибуток.
В зверненні представництва зазначено, що ним подається до контролюючого органу Розрахунок податку на прибуток постійного представництва нерезидента, визначеного шляхом застосування до суми отриманого доходу коефіцієнта 0,7 (далі - Розрахунок), форму та Порядок якого затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2016 року № 544, із змінами і доповненнями (далі - Порядок).
Пунктом 46.1 ст. 46 ПКУ встановлено, що податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених ПКУ) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов’язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов’язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Таким чином, з урахуванням норм п. 46.1 ст. 46 ПКУ, визначення розрахунок, застосовуються у значенні «податкова декларація».
Для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 ПКУ).
Пунктом 46.2 ст. 46 ПКУ передбачено, що платник податку на прибуток подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог ст. 137 ПКУ.
Таким чином, представництво, що подає Розрахунок (податкову декларацію) та декларує доходи, повинно подавати до контролюючого органу, в якому таке представництво перебуває на обліку, відповідну фінансову звітність, передбачену п. 46.2 ст. 46 ПКУ.
Пунктом 52.2 ст. 52 розд. II ПКУ визначено, що індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.