Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 06.08.2018 р. № 3423/6/99-99-14-05-01-15/ІПК

Державна фіскальна служба України розглянула запит ПП «
» від 2018 № (вх. ДФС №    від 2018) щодо
надання податкової консультації та в порядку статті 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) повідомляє.
Щодо порядку обліку розмінної монети на місці проведення розрахунків.
Пунктом 22 розділу II Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148, визначено, що суб’єкти господарювання зобов’язані в разі отримання від споживачів у сплату за продукцію (товари, роботи, послуги) зношених банкнот не видавати такі банкноти на здачу та надалі здати їх разом з готівковою виручкою (готівкою) до обслуговуючих банків. Суб’єкти господарювання повинні забезпечувати наявність у касі банкнот і монет для видачі здачі (за винятком тих номіналів монет (банкнот), карбування та випуск в обіг / додатковий випуск в обіг яких припинено Національним банком України).
Пунктом 6 розділу III Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 № 547, зареєстрованим Міністерстві юстиції України 05.07.2016 за № 920/29050, передбачено, що внесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватись через реєстратори розрахункових операцій (далі - РРО) з використанням операцій «службове внесення» та «службова видача», якщо таке внесення чи видача не пов’язані з проведенням розрахункових операцій. Крім того, операція «службове внесення» використовується для реєстрації суми готівки, яка зберігається на місці проведення розрахунків на момент реєстрації першої розрахункової операції, що проводиться після виконання «Z-звіту».
Не проводиться через РРО видача готівки, не пов’язана з проведенням розрахунків, якщо така видача здійснюється після виконання <Z-звіту» до реєстрації першої розрахункової операції та (або) до виконання операції «службове внесення».
Тобто розмінна монета, отримана з каси підприємства або залишена у скриньці РРО з попереднього дня, має проводитися через РРО за допомогою операції «службове внесення».
Підтвердженням того, що відповідну суму внесено до РРО як розмінну монету, є «Z-звіт», у якому відображається інформація про операцію «службове внесення».
Щодо інкасації готівкової виручки до каси підприємства.
Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148, розроблено відповідно до Закону України «Про Національний банк України» (далі - Положення № 148) і визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України юридичними особами (крім банків) та їх відокремленими підрозділами незалежно від організаційно-правової форми та форми власності (далі - підприємства), органами державної влади та органами місцевого самоврядування під час здійснення ними діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності (далі - установи), фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність (далі - фізичні особи - підприємці) (далі разом у тексті - суб’єкти господарювання), фізичними особами.
Пунктом 11 розділу І Положення № 148 визначено, що готівка, яка надходить до кас, оприбутковується у день одержання готівки у повній сумі.
Оприбуткуванням готівки у касах установ / підприємств та їх відокремлених підрозділів, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги, є здійснення обліку готівки у повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.
Враховуючи зазначене, готівка, що надходить з господарської одиниці до каси суб’єкта господарювання оприбутковується відповідним прибутковим ордером на загальну суму надходжень.
Згідно з пунктом 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.