Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДФС У ХАРКIВСЬКIЙ ОБЛАСТI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 10.08.2018 р. № 3513/ІПК/20-40-13-11-11

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від... у справі №    .. залишеним без змін постановою Харківського апеляційного
адміністративного суду від..., задоволено позов фізичної особи - підприємця до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській області), а саме: визнано протиправною та скасовано індивідуальну податкову консультацію ГУ ДФС у Харківській області від ...№...
Відповідно до п. 53.2 ст. 53 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ із змінами та доповненнями (далі - ПКУ) скасування судом індивідуальної податкової консультації є підставою для надання протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили відповідним рішенням суду нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.
У зв’язку з чим, керуючись статтями 52, 53 ПКУ України, ГУ ДФС у Харківській області надає нову індивідуальну податкову консультацію з урахуванням висновків суду, викладених у судових рішеннях по справі №..., та з урахуванням фактичних обставин, викладених у Вашому зверненні.
У запиті на отримання індивідуальної податкової консультації від ... б/н зазначено, що практична необхідність отримання індивідуальної податкової консультації полягає в реалізації можливості запобігти порушенню податкового законодавства в частині правильного розрахунку та сплати податку на додану вартість (далі - ПДВ). Також у зверненні зазначено, що практична необхідність надання податкової консультації полягає в застосуванні у своїй господарській діяльності норм п.198.1, п. 198.3 ст. 198 ПКУ, та п. 200.1 ст. 200 ПКУ.
Розділом V ПКУ встановлено загальний порядок адміністрування ПДВ для всіх платників ПДВ, в тому числі і для фізичних осіб - підприємців -платників єдиного податку третьої групи.
Відповідно до п.п. "б" п. 198.1 ст. 198 ПКУ до податкового кредиту відносяться суми ПДВ, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду зокрема у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи).
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПКУ).
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 ПКУ (п. 198.6 ст. 198 ПКУ).
Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПКУ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до норм ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників ПДВ з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ПКУ, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Відповідно до п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПКУ постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
Постачанням товарів також вважається будь-яка із зазначених дій платника податку щодо матеріальних активів, якщо платник податку мав право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі придбання зазначеного майна чи його частини (безоплатна передача майна іншій особі; передача майна у межах балансу платника податку, що використовується у господарській діяльності платника податку для його подальшого використання з метою, не пов'язаною із господарською діяльністю такого платника податку; передача у межах балансу платника податку майна, що планувалося для використання в оподатковуваних операціях, для його використання в операціях, що звільняються від оподаткування або не підлягають оподаткуванню).
Відносини власності та порядок реалізації права власності визначають Конституція України із змінами та доповненнями та Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-ІV із змінами та доповненнями (далі - ЦКУ).
Суб'єктами права власності за ЦКУ є український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені ст. 2 ЦКУ, тобто, фізичні та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права (ст. 2 та ст. 318).
Отже, серед цього переліку відсутній такий суб'єкт права власності, як фізична особа - підприємець.
Крім того, Конституція України та ЦКУ закріпили право приватної власності (статті 41 та 325 відповідно). Суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими. Законом може
бути встановлено обмеження розміру земельної ділянки, яка може бути у власності фізичної та юридичної особи (ст. 325 ЦКУ).
Таким чином, суб'єктом права власності законодавством визнаються фізичні особи (громадяни), які можуть бути власниками будь-якого майна, крім майна, яке не може знаходитися взагалі у власності фізичних осіб, і, водночас, не виокремлюється такий суб'єкт права власності як фізична особа -підприємець.
Статтею 2 Господарського кодексу України від 16.01.2003 № 436-ІУ із змінами і доповненнями (далі - ГКУ) передбачено, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, у свою чергу суб'єктами господарювання згідно зі ст. 55 ГКУ є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Згідно з ст. 42 ГКУ підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до ст. 44 ГКУ підприємництво здійснюється на основі вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом.
Таким чином, фізична особа - підприємець має право вільно користуватися коштами з розрахункового рахунку, який відкрито для здійснення господарської діяльності, задля власних потреб, в тому числі використовувати їх на придбання вантажного автомобіля.
При цьому, власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом (п. 1 ст. 320 ЦКУ).
Незалежно від того, який статус у подальшому фізична особа обере для себе, у тому числі у разі прийняття рішення про здійснення будь-якої діяльності, у т. ч. і підприємницької, суб'єктом права власності виступає саме фізична особа (громадянин), а не фізична особа - підприємець.
Враховуючи те, що суб'єктом права власності на придбаний вантажний автомобіль є фізична особа (громадянин), а не фізична особа - підприємець, яка здійснювала оплату за його придбання, то таким чином фактично здійснюється передача вантажного автомобіля від фізичної особи - підприємця у приватну власність фізичної особи.
З огляду на зазначене, фізична особа - підприємець при придбанні вантажного автомобіля має право включити до складу податкового кредиту суму ПДВ з вартості вантажного автомобіля при наявності належним чином складеної та зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної. Разом з тим звертаємо увагу на те, що під час реєстрації автомобіля власність транспортного засобу переходить від фізичної особи - підприємця у приватну власність фізичної особи (громадянина), оскільки суб'єктом права власності на придбаний вантажний автомобіль є фізична особа (громадянин), а не фізична особа - підприємець, яка здійснювала оплату за його придбання, при цьому у фізичної особи - підприємця виникає обов’язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну.
Таким чином, фізична особа - підприємець при розрахунку суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, зобов'язана нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ, виходячи з бази оподаткування ПДВ, визначеної відповідно до норм ПКУ.
Слід зазначити, що відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору (п. 53.2 ст. 53 ПКУ).