Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 13.08.2018 р. № 3517/6/99-99-15-02-02-15/ІПК

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо списання дебіторської заборгованості та визнання її безнадійною та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє таке.
Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.
Порядок коригування фінансового результату на різниці, що виникають при формуванні резервів (забезпечень), у тому числі резерву сумнівних боргів, визначено нормами ст. 139 Кодексу.
Згідно з п.п. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
Крім того, фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів.
Фінансовий результат до оподаткування зменшується:
на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів, на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;
на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів), яка відповідає ознакам, визначеним п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу, (п.п. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Кодексу).
Безнадійною заборгованістю для цілей застосування положень Кодексу є, зокрема, заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством (підпункт «ж» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).
Згідно з пунктом 1 статті 14-1 Закону України від 2 вересня 2014 року №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон №1669), Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини
непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Відповідно до статті 10 Закону №1669, протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
Водночас п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу відповідно до п.п. «а» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу під безнадійною заборгованістю розуміється заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.
Підпунктом «а»» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу не встановлюється будь-яких додаткових умов для визнання заборгованості, за якою минув строк позовної давності, безнадійною. Ця норма Кодексу не передбачає необхідності здійснення платником податку - кредитором будь-яких заходів щодо стягнення заборгованості, зокрема у судовому порядку, визнання боржника банкрутом тощо. Тож, виключним та достатнім критерієм для визнання заборгованості безнадійної згідно з «а»» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу є сплив строку позовної давності щодо такої заборгованості, незалежно від того звертався кредитор до суду з метою її стягнення чи ні.
Таким чином, у разі якщо заборгованість відповідає критерію, визначеному п.п. «а»» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, платники податку не повинні здійснювати перевірку відповідності такої заборгованості іншим критеріям, передбаченим п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.
Списання такої заборгованості за рахунок створених резервів сумнівної заборгованості регулюється положеннями п. 139.2 ст. 139 Кодексу.
При цьому з метою оподаткування відображення в обліку продавця та покупця заборгованості, що виникла у зв'язку із затримкою в оплаті товарів, виконаних робіт, наданих послуг, якщо заходи щодо стягнення таких боргів розпочато відповідно до п. 159.1 ст. 159 розділу III цього Кодексу у редакції, чинній до 01 січня 2015 року, здійснюється до повного погашення чи визнання такої заборгованості безнадійною у порядку, визначеному п. 17 підрозділу 4 розділу XX Кодексу.
Водночас зауважимо, що відповідно до п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Кодексу сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, є безповоротною фінансовою допомогою.
Згідно з п.п. 140.5.10 п. 140.5 ст. 140 Кодексу фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму перерахованої безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг) особам, що не є платниками податку (крім фізичних осіб), та платникам податку, які оподатковуються за ставкою 0 відсотків відповідно до п. 44 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, крім безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт,    послуг),
перерахованої неприбутковим організаціям, внесеним до    Реєстру
з
неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг, для яких застосовується положення п.п. 140.5.9 п. 140.5 ст. 140 Кодексу.
Списана дебіторська заборгованість відображається у рядках 2.1.3 «Сума витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів (п.п. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Кодексу)» та 2.2.3 «Сума списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів), яка відповідає ознакам, визначеним п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу (п.п. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Кодексу)» Додатка РІ до рядка 03 РІ Податкової декларації з податку на прибуток, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 20 жовтня 2015 року №897 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 28 квітня 2017 року №467).
Щодо декларування валютної безнадійної заборгованості
Обов'язковість декларування резидентами валютних цінностей та іншого майна, яке їм належить та перебуває за межами України, встановлена статтею 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», із змінами та доповненнями.
Статтею 1 Указу Президента України 18 червня 1994 року №319/94 «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами», із змінами та доповненнями визначено, що таке декларування здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності щоквартально.
Декларування валютних цінностей, доходів і майна здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 25.12.95 №207, із змінами та доповненнями.
Валютні цінності та майно, які перебувають за кордоном, у тому числі й суми безнадійної дебіторської заборгованості, виключені з активів після закінчення строку позовної давності, підлягають обов'язковому декларуванню суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України до • моменту підтвердження уповноваженим органом країни розташування нерезидента щодо відсутності джерела погашення заборгованості.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі статтею 257 ЦКУ загальний строк позовної давності становить три роки.
Водночас статтею 8 Конвенції ООН про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів від 14.06.1974 (ратифікована ВР України 14.07.1993) (далі - Конвенція) установлено, що для країн-учасниць, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (якщо укладені ними контракти не суперечать вимогам Конвенції), звичайний строк позовної давності становить чотири роки. Відповідно до статті 9 Конституції України зазначена вище Конвенція є частиною національного законодавства України. Статтями 10-12
Конвенції визначено спеціальні строки позовної давності. Незалежно від положень цієї Конвенції строк позовної давності в будь-якому випадку минає не пізніше, ніж через 10 років від дня, коли цей строк розпочався згідно зі статтями 9, 10, 11 і 12 цієї Конвенції (стаття 23 Конвенції).
Таким чином, ні зазначеним Декретом, ні Указом не передбачено можливості недекларування наявності валютних цінностей, зокрема, безнадійної дебіторської заборгованості або внаслідок виключення такої заборгованості з активів, чи у зв'язку з відсутністю активів.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).