Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 17.08.2018 р. № 3582/6/99-99-12-02-03-15/ІПК

Про виконання рішень органів місцевого самоврядування, про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки

Державна фіскальна служба України на виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2018 року у справі №816/909/18 та згідно зі зверненням Товариства на запит Товариства, керуючись ст. 52, 53 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), надає податкову консультацію з питань оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі - Податок).
1. Товариство поінформувало, що Полтавською міською радою 31.01.2017 прийнято рішення про зміну ставок місцевих податків на 2017 рік, яке вступає в силу з 01.01.2017.
Товариство запитує про підстави сплачувати податки з урахуванням зворотної дії рішення в часі, та про підстави для притягнення платника податків до відповідальності за Кодексом, якщо він буде сплачувати податки за новими    ставками з дати оприлюднення    рішення    органу    місцевого
самоврядування, а не з дати, вказаній у рішенні.
Пунктом 3.1 ст. З Кодексу визначено, що податкове законодавство складається, зокрема, з Конституції України, Кодексу та рішень органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків і зборів, прийнятих за правилами, встановленими Кодексом.
До початку наступного бюджетного періоду органи    місцевого
самоврядування мають повноваження з прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов'язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду (п.п. 12.4.3 п. 12.4 ст. 12 Кодексу).
Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відйовідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом (п.п. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Кодексу).
У 2017 році на виконання п. З Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 20 грудня 2016 року № 1791-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» (далі-Закон № 1791) органи місцевого самоврядування приймали рішення про встановлення ставок з єдиного податку для платників першої групи, Податку, та збору за місця для паркування транспортних засобів на 2017 рік.
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1791 до рішень органів місцевого, які прийняті на виконання цього Закону, не застосовуються вимоги п.п. 4.1.9 п. 4.1 та п. 4.5 ст. 4, п.п. 12.3.4 п. 12.3, п.п. 12.4.3 пп. 12.4 та 12.5 ст. 12 Кодексу та Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Оскільки Статтею 73 Закону України «Про місцеве самоврядування» (далі - Закон) зазначено, що акти органів місцевого самоврядування є обов’язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об’єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території, то рішення про встановлення ставок місцевих податків є обов’язковими для виконання контролюючими органами та є підставою для нарахування місцевих податків.
Відповідно до частини 10 ст. 59 Закону акти органів місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Таким чином, оскільки рішення Полтавської міської ради не оскаржено у судовому порядку, то воно є обов’язковими до виконання.
Платники податків самостійно обчислюють податкові зобов’язання з місцевих податків.
Невиконання платниками податкових вимог тягне за собою відповідальність, передбачену Кодексом.
Контролюючі органи здійснюють діяльність згідно з функціями та правовими основами, визначеними Кодексом (п. 1.1 ст. 1 Кодексу).
Надання правової оцінки рішенням органів місцевого самоврядування не належить до компетенції контролюючих органів.
2. Товариство повідомило, що згідно із Статутом провадить різні види господарської діяльності, та відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності Товариству належать нежитлові будівлі та споруди (прохідна, склади, склад з навісом, огорожа, вбиральня, хвіртка, ворота). Статутом визначено, що Товариство є
промисловим підприємством, предметом діяльності якого є виробництво продукції, надання робіт і виконання послуг.
Товариство запитує про підстави для застосування до приналежних Товариству об’єктів нерухомості норми п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу щодо виключення з об’єктів оподаткування Податком, чи є підприємство «промисловим» та чи підпадає зазначена нерухомість під поняття «складські приміщення».
Згідно з реєстраційними даними ДФС основним видом господарської діяльності Товариства є «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна» (код 68.20 КВЕД). Крім цього Товариство також здійснює діяльність за кодами: 77.11 «Надання в оренду автомобілів і легкових транспортних засобів», 10.13 «Виробництво м’ясних продуктів», 77.33 «Надання в оренду офісних машин і устаткування, у тому числі комп’ютерів», 81.10 «Комплексне обслуговування об’єктів», 16.10 «Лісопильне та стругальне виробництво», 77.12 «Надання в оренду вантажних автомобілів», 25.99 «Виробництво інших готових металевих виробів, н.в.і.у.», 77.39 «Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н.в.і.у.».
У Статуті Товариства, який додано до звернення, зазначено 100 видів господарської діяльності.
Пунктом «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу з об’єктів оподаткування виключені будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
Приналежність платників Податку до промислових підприємств визначається за здійсненням процесу промислового виробництва - процесу перероблення, який використовують для виготовлення нової продукції, оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і, який класифікують у секціях В «Добувна промисловість та розроблення кар’єрів», С «Переробна промисловість», D «Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря», E «Водопостачання, каналізація, поводження з відходами» та F «Будівництво».
З метою уніфікації об’єктів нерухомості Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації розроблено та затверджено наказом від 17.08.2000 № 507 Державний класифікатор будівель та споруд ДК018-200 (далі- Класифікатор), який містить Методику класифікації будівель за головною класифікаційною ознакою.
З огляду на те, що основним видом господарської діяльності Товариства є «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна» (код 68.20 КВЕД), то на приналежні йому об’єкти нерухомості не розповсюджується дія частини «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу.
3. Товариство зазначило, що під час провадження господарської діяльності його працівниками здійснюється закупівля послуг/товарів для забезпечення господарської діяльності Товариства. Документи про здійснені витрати разом із авансовим звітом надаються Товариству для подальшої компенсації.
Товариство запитує чи оподатковуються ПДФО, військовим збором та ЄСВ суми, витрачені працівником при здійсненні трудових обов’язків на користь підприємства та компенсовані підприємством працівнику та чи відображаються такі виплати у звіті 1-ДФ та ЄСВ?
Відповідно до ст. 1159 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) особа, яка вчинила дії в інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана негайно після закінчення цих дій надати особі, в майнових інтересах якої були вчинені дії, звіт про ці дії і передати їй усе, що при цьому було одержано.
Згідно зі ст. 1160 ЦКУ особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, має право вимагати від цієї особи відшкодування фактично зроблених витрат, якщо вони були виправдані обставинами, за яких були вчинені дії.
Разом з тим правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє є представництвом (частина перша ст. 237 ЦКУ).
Статтею 244 ЦКУ передбачено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.
Відповідно до ст. 246 ЦКУ довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.
Згідно з п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Кодексу дохід з джерелом його походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Відповідно до п. 164.1 ст. 164 Кодексу базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальний оподатковуваний дохід - це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема:
сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до п. 170.9 ст. 170 Кодексу (п.п. 164.2.11 п. 164.2 ст. 164 Кодексу);
інші доходи, крім зазначених у ст. 165 Кодексу (п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).
Порядок оподаткування суми надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, не повернутої у встановлений строк визначено п. 170.9 ст. 170 Кодексу, відповідно до п.п. «б» п.п. 170.9.1 якого податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого п.п. 170.9.2 п. 170.9 ст. 170 Кодексу терміну, є особа, що видала таку суму під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх видала, - у сумі, що перевищує суму фактичних витрат платника податку на виконання таких дій.
При цьому відповідно до п.п. 170.9.2 п. 170.9 ст. 170 Кодексу Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Форма Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, та Порядок його складання затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.09.2015 № 841 (далі - Порядок). .
Згідно з п. 2 Порядку дія Порядку поширюється на осіб, що видали платнику податку - фізичній особі кошти на відрядження або під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх видала, та платників податків - фізичних осіб, які отримали такі кошти.
Крім того, доходи, визначені ст. 163 Кодексу, є об’єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2 п. 16і підрозділу 10 розділу XX Кодексу).
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб і військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу.
Так, згідно із п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку 18 відс., визначену ст. 167 Кодексу, і ставку військового збору 1,5 відс., встановлену п.п. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу.
Водночас до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із п. 170.9 ст. 170 Кодексу (п.п. 165.1.11 п. 165.1 ст. 165 Кодексу).
Згідно з п.п. 1.7 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу, звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 Кодексу.
Відповідно до п. 1 частини першої ст. 7 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» базою нарахування єдиного внеску для підприємств, установ та організацій, які використовують працю фізичної особи на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами, є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Враховуючи викладене, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються кошти, отримані платником податку від роботодавця під звіт за умови дотримання усіх вимог, встановлених п. 170.9 ст. 170 Кодексу. Також вказаний дохід не є об’єктом оподаткування військовим збором.
Разом з тим, у разі якщо працівником придбання товарів (робіт, послуг)
здійснено не за рахунок попередньо виданих юридичною особою (роботодавцем) коштів під звіт, то дохід, виплачений цьому працівнику за реалізовані (продані) товари (роботи, послуги) включається до його загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як інший дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб та військовим збором на загальних підставах. При цьому зазначений дохід не є базою нарахування єдиного внеску.
У відповідності до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.