Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДФС У М.КИЄВI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 17.08.2018 р. № 3568/ІПК/26-15-14-08-28

Головне управління ДФС у м. Києві розглянуло в межах компетенції звернення про надання індивідуальної податкової консультації стосовно правильного формування собівартості імпортного товару (валютний курс оприбуткування товару на склад), та повідомляє наступне.
Відповідно до абз.20 ст. 4 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VІ зі змінами та доповненнями (далі - Митний кодекс), митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури.
Статтею 53 Митного кодексу визначено документи, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
Згідно ч. 2 ст. 53 Митного кодексу, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не дключені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Статтею 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 № 959, зі змінами внесеними Законом України від 03.11.2016 № 1724-VIII,    визначено вимоги до договорів (контрактів) суб'єктів
зовнішньоекономічної діяльності та право, що застосовується до них.
Зокрема зазначено, що зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником
у простій письмовій або в електронній формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. У разі експорту послуг (крім транспортних) зовнішньоекономічний договір (контракт) може укладатися шляхом прийняття публічної пропозиції про угоду (оферти) або шляхом обміну електронними повідомленнями, або в інший спосіб, зокрема шляхом виставлення рахунка (інвойсу), у тому числі в електронному вигляді, за надані послуги.
Враховуючи, що у зверненні ТОВ «» йдеться про оприбуткування імпортованого товару, то, маючи тільки інвойс, зазначеної в ньому інформації буде недостатньо для повноти відображення в обліку надходження товарів.
Крім того, дата складання інвойсу не завжди відповідає даті фактичного перетину товаром митного кордону України (рахунок на оплату, зазвичай, виставляється заздалегідь).
Від дати фактичного надходження товару на митну територію України залежить офіційний курс національної валюти України до іноземної валюти, встановлений Національним банком, що діє на день подання митної декларації для митного оформлення (курс валюти необхідно застосовувати для визначення митної вартості товарів, та пов’язаних з цим митних платежів).
Відповідно до п. 2 ст.76 Митного кодексу, підтвердженням українського статусу товару, поміщеного у митний режим імпорту, є митна декларація, за якою цей товар випущено у вільний обіг.
Статтею 257 Митного кодексу визначено процедуру декларування.
Так, згідно п.8 ст.257 Митного кодексу, митне оформлення товару, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів:
1) заявлений митний режим, тип декларації та відомості про особливості переміщення;
2) відомості про декларанта, уповноважену особу, яка склала декларацію, відправника, одержувача, перевізника товарів і сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або іншого документа, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), а в разі якщо зовнішньоекономічний договір (контракт) укладено на підставі посередницького договору, - також про іншу, крім сторони зовнішньоекономічного договору (контракту), сторону такого посередницького договору;
3) відомості про найменування країн відправлення та призначення;
4) відомості про транспортні засоби комерційного призначення, що використовуються для міжнародного перевезення товарів та/або їх перевезення митною територією України під митним контролем, та контейнери;
5) відомості про товари:
а) найменування;
6) звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар;
в) торговельна марка та виробник товарів (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах);
г) код товару згідно з УКТ ЗЕД;
ґ) найменування країни походження товарів (за наявності);
д) опис упаковки (кількість, вид);
е) кількість у кілограмах (вага брутто та вага нетто) та інших одиницях виміру;
є) фактурна вартість товарів;
ж) митна вартість товарів та метод її визначення;
з) відомості про уповноважені банки декларанта;
и) статистична вартість товарів;
б) відомості про нарахування митних та інших платежів, а також про застосування заходів гарантування їх сплати:
а) ставки митних платежів;
б) застосування пільг зі сплати митних платежів;
в) суми митних платежів;
г) офіційний курс валюти України до іноземної валюти, у якій складені рахунки, визначений відповідно до статті 3 1 цього Кодексу;
ґ) спосіб і особливості нарахування та сплати митних платежів;
д) спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати);
7) відомості про зовнішньоекономічний договір (контракт) або інший документ, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), та його основні умови;
8) відомості, що підтверджують дотримання встановлених законодавством заборон та обмежень щодо переміщення товарів через митний кордон України;
9) відомості про документи, передбачені частиною третьою статті 335 цього Кодексу;
10) довідковий номер декларації (за бажанням декларанта).
Таким чином, саме в митній декларації, міститься вичерпна інформація щодо ввезеного на митну територію України товару.
Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 609, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Згідно з п. 201.12 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами і доповненнями (далі - Податковий кодекс), при ввезенні
товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.
Відповідно до абз. і) п.201.1 ст.201 Податкового кодексу, у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: код товару згідно з УКТ ЗЕД.
З огляду на вищевикладене, первинним документом, на підставі якого в обліку відображається придбання товару (ввезеного на митну територію України) є митна декларація, складена з дотриманням встановлених законодавством вимог.
Стосовно питання відображення в обліку товарів за номенклатурою затвердженою на підприємстві ТОВ «», слід зазначити, що номенклатура імпортованого товару, яка використовується на підприємстві, повинна відповідати відомостям зазначеним в митній декларації.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних 3 визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Оприбуткування імпортного товару, та його первісна вартість визначається відповідно до п. 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів", затверджений    наказом    Мінфіну
від 10.08.2000    № 193 "Про затвердження Положення (стандарту)
бухгалтерського обліку 21 "Вплив валютних курсів", згідно з яким, операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на дату здійснення операції (дата визнання активів, зобов'язань, власного капіталу, доходів і витрат).
Враховуючи викладене, для вірного формування собівартості імпортованих товарів слід користуватись курсом НБУ, встановленому на дату розмитнення, та зазначеному в митній декларації при випуску таких товарів у вільний обіг.
Враховуючи неоднозначність перелічених у запиті питань, повідомляємо наступне.
Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Кодексу.
Розділ III Кодексу не містить положень щодо порядку визначення
собівартості товарів (робіт, послуг), отже, таке визначення здійснюється згідно з правилами бухгалтерського обліку.
Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").