Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 15.08.2018 р. № 3542/6/99-99-12-02-03-15/ІПК

Про плату за землю

Державна фіскальна служба України на звернення Товариства щодо плати за землю, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.
Товариство повідомило, що є землекористувачем на підставі державного акту на право постійного користування землею П-ОД №000546 від 18.05.1998 року. В зв’язку із відсутністю діяльності з липня 2016 року Товариство не надавало податкову звітність з плати за землю та запитує щодо існування у нього зобов’язань із плати за землю та необхідності сплати земельного податку у разі відновлення господарської діяльності.
Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України (далі - Земельний кодекс), а справляння плати за землю - Кодексом.
Використання землі в Україні є платним (ст. 206 Земельного кодексу).
Підпунктом 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 Кодексу встановлено, що земельний податок це обов’язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
Землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 Кодексу).
Право постійного користування земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (ст. 125 Земельного кодексу).
Платники земельного податку самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об’єкта/об’єктів оподаткування декларацію (п.п. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 Кодексу).
При цьому, норми Кодексу не передбачають звільнення від подання звітності та сплати земельного податку у разі не провадження землекористувачем господарської діяльності.
Враховуючи зазначене, Товариство, не зважаючи на відсутність провадження господарської діяльності, є платником земельного податку з дня виникнення права користування земельною ділянкою з усіма обов’язками, передбаченими розділом XII Кодексу.
Разом з цим повідомляємо, що за порушення норм Кодексу, зокрема за неподання або несвоєчасне подання платником податків податкових декларацій, платники податків притягуються до відповідальності, передбаченої п. 120.1 ст. 120 тап. 123.1 ст. 123 Кодексу.
Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.