Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 22.08.2018 р. № 3644/6/99-99-14-06-02-15/ІПК

Державна фіскальна служба України розглянула звернення Адвокатського об’єднання щодо валютного контролю з поставки електронних товарів (комплект підписного електронного видання) та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України повідомляє.
На сьогодні відносини у сфері зовнішньоекономічної діяльності, у тому числі щодо поставки товарів резиденту України від нерезидента, регулюються законами України від 16.04.1991 № 959-ХІІ «Про зовнішньоекономічну діяльність» (далі - Закон № 959) та від 23.09.1994 № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» зі змінами та доповненнями (далі -Закон № 185), Інструкцією про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 № 136 (далі - Інструкція).
При цьому Закон № 185 визначає порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті за експортними, імпортними операціями, строки розрахунків за такими операціями та відповідальність за їх порушення
Інструкція встановлює порядок здійснення контролю уповноваженими банками за експортними, імпортними операціями, у т. ч. і щодо взяття та зняття зазначених операцій з валютного контролю.
Так, відповідно до статті 2 Закону № 185 та пункту 3.1 Інструкції імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, у разі, коли таке відстрочення перевищує встановлений законодавством України строк (на сьогодні 180 календарних днів) з моменту здійснення авансового платежу, виставлення векселя на користь постачальника товару, що імпортується, або при застосуванні розрахунків у формі документарного акредитива з моменту здійснення банком платежу на користь нерезидента, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
При цьому банк згідно з Інструкцією контролює дотримання резидентом установлених законодавством строків розрахунків за імпортною операцією резидента, якщо на дату оплати резидентом товару [на дату виставлення векселя на користь постачальника товару, що імпортується, а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - на дату здійснення банком платежу на користь нерезидента (дату списання коштів з рахунку банку)] нерезидентом не була здійснена поставка товару за імпортною операцією (з оформленням типів митних декларацій (далі - МД), зазначених в абзаці другому пункту 3.3 розділу 3 цієї Інструкції, або документів, зазначених в абзацах третьому, четвертому пункту 3.3 розділу 3 цієї Інструкції) або в банку немає інформації про здійснення поставки за такою операцією.
Відповідно до пункту 3.3 розділу 3 Інструкції банк знімає з контролю операцію резидента в разі імпорту продукції з увезенням її на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, на підставі відповідних типів МД та за наявності інформації про цю операцію в реєстрі МД, а в інших випадках - після пред'явлення резидентом акта, рахунку (інвойсу) або іншого документа, який згідно з умовами договору засвідчує виконання нерезидентом робіт, надання послуг, передавання прав інтелектуальної власності та інших немайнових прав, призначених для продажу (оплатної передачі).
Отже, підтвердженням поставки продукції, якщо не здійснюється оформлення митної декларації може бути акт, рахунок (інвойс) або інший документ, який засвідчує отримання резидентом продукції, зокрема, в електронному вигляді.
Необхідно зазначити, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій відповідно до Закону України від 16.07.1999 № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі -Закон № 996) є первинні документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та згідно з статтею 9 Закону № 996 повинні мати такі обов'язкові реквізити:
назву документа (форми);
дату складання;
назву підприємства, від імені якого складено документ;
зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Підставою для перерахування коштів нерезиденту при оплаті передплатних періодичних поліграфічних видань згідно з пунктом 3.4 Інструкції можуть бути належним чином оформлена передплатна квитанція або виставлений до оплати рахунок - незалежно від фактичного строку, за який здійснюється передплата (але не більше одного року). Якщо резидент не оформлює акт, рахунок (інвойс) або інший документ, що засвідчує отримання резидентом передплачених періодичних видань, то банк знімає таку імпортну операцію з контролю.
Водночас згідно з пунктом 5.4 Інструкції, якщо резидент не оформляє акт (або інший документ), що засвідчує отримання резидентом передплачених
періодичних видань (пункт 3.4 цієї Інструкції), то банк надає таку інформацію податковим органам.
Щодо оподаткування ПДВ В зазначених операцій зазначаємо.
Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V Податкового кодексу України (далі - Кодекс) об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V Кодексу розташоване на митній території України.
Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).
Відповідно до підпункту 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 Кодексу під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.
Пунктами 186.2 - 186.4 ст. 186 розділу V Кодексу визначено категорії послуг, місце постачання яких визначається залежно від місця реєстрації постачальника або отримувача відповідних послуг або від місця фактичного надання відповідних послуг.
Місцем постачання послуг, зазначених у п. 186.3 ст. 186 розділу V Кодексу вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання, зокрема надання майнових прав інтелектуальної власності, створення за замовленням та використання об'єктів права інтелектуальної власності, у тому числі за ліцензійними договорами (пп. «а» п.
186.3    розділу V Кодексу).
Місцем постачання послуг, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і
186.3    ст. 186 розділу V Кодексу, є місце реєстрації постачальника (п. 186.4 ст. 186 розділу V Кодексу).
Правила визначення дати податкових зобов'язань з ПДВ встановлено статтею 187 Кодексу.
Згідно з пунктом 187.1 статті 187 розділу V ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі
платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до п. З п. 291.4 ст. 291 Кодексу для платників єдиного податку третьої групи - юридичних осіб будь-якої організаційно-правової форми встановлено обмеження річного обсягу доходу у розмірі 5 млн. гривень.
Разом з тим, для отримання більш конкретної відповіді необхідно звернутись до ГУ ДФС у м. Києві з обов’язковим наданням документів, що стосуються ситуації, викладеної у листі.
Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.