Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДФС У М.КИЄВI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 17.10.2017 р. № 2248/ІПК/10/26-15-12-03-11

Головне управління ДФС у м. Києві розглянуло лист щодо оподаткування інвестиційних внесків, отриманих Фондом від фізичної особи за інвестиційним договором, та керуючись статтею 52 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами і доповненнями (далі - ПКУ), в межах своїх повноважень повідомляє наступне.

Відповідно до підпункту 13 пункту 1 статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5080-VI «Про інститути спільного інвестування» (далі - Закон № 5080) кошти спільного інвестування - кошти, внесені засновниками корпоративного фонду, кошти та у випадках, передбачених цим Законом, інші активи, залучені від учасників інституту спільного інвестування, доходи від здійснення операцій з активами інституту спільного інвестування, доходи, нараховані за активами інституту спільного інвестування, та інші доходи від діяльності інституту спільного інвестування (відсотки за позиками, орендні (лізингові) платежі, роялті тощо). Кошти, внесені засновниками корпоративного фонду, вважаються коштами спільного інвестування після внесення такого фонду до Реєстру.

Підпунктом 1 пункту 1 статті 1 Закону № 5080 встановлено, що активи інституту спільного інвестування - сформована за рахунок коштів спільного інвестування сукупність майна, корпоративних прав, майнових прав і вимог та інших активів, передбачених законами та нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі — Комісія).

Єдиний державний реєстр інститутів спільного інвестування (далі -Реєстр) - сукупність записів про інститути спільного Інвестування, які містять інформацію, визначену нормативно-правовими актами Комісії (підпункт 6 пункту 1 статті 1 Закону № 5080).

Згідно з підпунктом 10 пункту 1 статті 1 Закону № 5080 інститут спільного інвестування - корпоративний або майновий фонд.

Корпоративний фонд - юридична особа, яка утворюється у формі акціонерного товариства і провадить виключно діяльність із спільного інвестування (пункт 1 статті 8 Закону № 5080).

Відповідно до пунктів 1 і 2 статті 14 Закону № 5080 управління активами корпоративного фонду на підставі відповідного договору здійснює компанія з управління активами.

Зберігання активів корпоративного фонду здійснює на підставі відповідного договору зберігач активів корпоративного фонду.

Договір між корпоративним фондом і компанією з управління активами про управління активами корпоративного фонду та договір між корпоративним фондом і зберігачем активів корпоративного фонду укладаються на строки, визначені сторонами договорів. Дію таких договорів може бути продовжено за рішенням загальних зборів учасників корпоративного фонду.

Особливості оподаткування інститутів спільного інвестування та суб’єктів недержавного пенсійного забезпечення встановлені пунктом 141.6 статті 141 розділу III ПКУ.

Звільняються від оподаткування кошти спільного інвестування, а саме: кошти, внесені засновниками корпоративного фонду, кошти та інші активи, залучені від учасників інституту спільного інвестування, доходи від здійснення операцій з активами інституту спільного інвестування, доходи, нараховані за активами інституту спільного інвестування, та інші доходи від діяльності інституту спільного інвестування (відсотки за позиками, орендні (лізингові) платежі, роялті тощо) (підпункт 141.6.1 пункту 141.6 статті 141 розділу III ПКУ).

Водночас зазначаємо, що в запиті недостатньо інформації, щоб зробити висновок, чи належать кошти, отримані корпоративним інвестіційним фондом, до коштів спільного інвестування, що звільняються від оподаткування податком на прибуток підприємств.

Порушені у зазначеному зверненні питання за своєю суттю є проханням надати індивідуальну податкову консультацію щодо практичного використання норм ПКУ.

При цьому, згідно інформаційних ресурсів ДФС України, підприємство не є зареєстрованим платником ПДВ.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Відповідно до пункту 19.1 статті 19 розділу І ПКУ, платник податків веде справи, пов'язані зі сплатою податків, особисто або через свого представника.

При цьому, пунктом 19.2 статті 19 розділу І ПКУ визначено, що представниками платника податків визнаються особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів та ведення справ, пов'язаних із сплатою податків, на підставі закону або довіреності. Довіреність, видана платником податків - фізичною особою на представництво його інтересів та ведення справ, пов'язаних із сплатою податків, має бути засвідчена відповідно до чинного законодавства.

Порядок та умови надання платникам податків податкових консультацій (у тому числі індивідуальних) визначено статтею 52 розділу II ПКУ.

Під індивідуальною податковою консультацією розуміється роз'яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій (підпункт 14.1.172-1 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Відповідно до пункту 52.1 статті 52 розділу II ПКУ, індивідуальна податкова консультація щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства надається на безоплатній основі контролюючим органом платнику податків за його зверненням протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення цим контролюючим органом.

Пунктом 52.2 статті 52 розділу II ПКУ визначено, що індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.