Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 22.08.2018 р. № 3662/6/99-99-12-02-03-15/ІПК

Про плату за землю

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), на запит Підприємства щодо звільнення від сплати земельного податку (далі - Податок), повідомляє.
На балансі Підприємства перебуває будівля дитячого садка, яка є об’єктом державної власності, відповідно до рішення виконкому Дніпровської міської ради земельна ділянка Підприємству передана у постійне користування по фактичному розміщенню дитячого садка.
Підприємство просить надати роз’яснення щодо виникнення у нього підстав для застосування пільги зі сплати земельного податку, передбаченої п.п. 282.1.4 п. 282.1 ст. 282 Кодексу.
Згідно із ст.ст. 269, 270 Кодексу платниками Податку є, зокрема, власники земельних ділянок та землекористувачі, а об’єктами оподаткування - земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Перелік пільг щодо сплати земельного податку для юридичних осіб визначено ст. 282 Кодексу. Зокрема, звільняються від сплати податку дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади незалежно від форми власності і джерел фінансування (п.п. 282.1.4 п. 282.1 ст. 282 Кодексу).
Терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами (п. 5.3 ст. 5 Кодексу).
Дошкільним навчальним закладом (далі - Заклад) є юридична особа, яка діє на підставі статуту, який затверджується засновником (власником) за погодженням з відповідним органом управління освітою і реєструється місцевим органом виконавчої влади (п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 12 березня 2003 року № 305 «Про затвердження Положення про дошкільний навчальний заклад»).
Заклад здійснює свою діяльність за наявності ліцензії на право провадження освітньої діяльності у сфері дошкільної освіти, виданої у встановленому законодавством України порядку (п. З ст. 11 Закону України «Про дошкільну освіту»).
Таким чином звільняються від обов’язку сплати земельного податку Заклади, що отримали від органу місцевого самоврядування ліцензію на надання освітніх послуг у сфері дошкільної освіти, та які відповідно до норм Кодексу є платниками Податку, за земельні ділянки, що належать їм на праві власності або користуванні.
Враховуючи що Підприємство не є Закладом, то воно не має права користуватися податковою пільгою із Плати передбачену п.п. 282.1.4 п. 282.1 ст. 282 Кодексу.
Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).
Про плату за землю
Державна фіскальна служба України на запит Товариства щодо плати за землю (далі - Плата), керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі -Кодекс), повідомляє.
Товариство повідомило, що з 2017 року згідно з договором купівлі-продажу є власником нерухомого майна Оздоровчого комплексу санаторного типу для дітей «XXX», (далі - Санаторій). Право користування земельною ділянкою, що розташована під Санаторієм, перебуває в процесі оформлення.
Також з 2017 року Товариство є власником комплексу будівель Автобази за адресою м. Київ, вул. ХХХХ* 2 (далі - Автобаза). Попередній власник нерухомого майна користувався земельною ділянкою, розташованою під Автобазою на підставі державного акту про постійне користування земельною ділянкою. Товариство вважає, що у зв’язку із продажем Автобази державний акт про постійне користування земельною ділянкою втратив чинність.
В зв’язку з отриманням у власність нерухомого майна Товариство звернулось до органів місцевої влади з клопотанням про дозвіл на виготовлення технічної документації та встановлення в натурі земельних ділянок, розташованих під зазначеним майном (далі - Ділянки). Право власності або користування земельними ділянками Товариством на дату звернення не оформлено.
Товариство, посилаючись на узагальнюючу податкову консультацію, затверджену наказом Міністерства фінансів України від 06.07.2018 №602, запитує про обов’язок справляння ним Плати за Ділянки у разі відсутності правовстановлюючих документів на Ділянки.
Для забезпечення встановленого ст. 206 Земельного кодексу України принципу платності використання землі, як на умовах власності, так і користування (постійного або строкового), необхідним є ідентифікація таких ділянок як об’єкта цивільних відносин, зокрема за такими елементами податку як: платник - власник або користувач; об’єкт оподаткування - межі та площа; база оподаткування - нормативна грошова оцінка; ставки (ст. 7 Кодексу).
При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (п. 287.6 ст. 287 Кодексу).
Повноваження щодо регулювання земельних відносин, у тому числі й справляння плати за землю, делеговано органам місцевого самоврядування (ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування»).
Використання земельних ділянок без належного оформлення прав є порушенням норм земельного законодавства.
Водночас звертаємо увагу, що орган місцевого самоврядування, керуючись нормами ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. 120, 125, 126 та 206 Земельного кодексу України, а також враховуючи рішення Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 28.01.2015 (у справі №5023/3993/12 (5023/90574/11) та від 30.11.2016 (у справі №922/1008/15) може порушити питання про компенсацію завданої шкоди (ст.ст. 1166, 1167 Цивільного кодексу України) землекористувачами (юридичними та фізичними особами), які використовують земельні ділянки без належним чином оформлених документів на право користування земельними ділянками, у формі неотриманої орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності.
Порядок внесення змін до податкової звітності визначено ст. 50 Кодексу.
Порядок повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошового зобов’язання визначений ст. 43 Кодексу.
Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).