Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 22.08.2018 р. № 3663/5/99-99-12-02-03-15/ІПК

Про орендну плату за землю

Державна фіскальна служба України на запит Підприємства щодо орендної плати за землю (далі - Плата), керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.
Підприємство повідомило, що як правонаступник Управління, обліковує на балансі комплекси будівель та споруд, розташованих на земельній ділянці (далі -Земельна ділянка), яка не внесена до Державного земельного кадастру та право користування якої не оформлене в установленому порядку.
Поряд з цим, зазначена Земельна ділянка була передана Управлінню у користування на підставі укладеного із Київською міською Радою договору оренди від 27.10.1999 серія XXX № ХХХХХХ (далі - Договір), термін дії якого закінчився у 2009 році.
Управління, а з 2015 року Підприємство ініціювало питання переоформлення договору на новий термін, проте на сьогодні Договір не пролонгований, а новий договір не укладено.
Підприємство, посилаючись на узагальнюючу податкову консультацію, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 06.07.2018 №602 «Про затвердження узагальнюючих податкових консультацій з деяких питань оподаткування платою за землю», запитує щодо правових підстав сплати Плати.
Договірні відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - Земельний кодекс), Законом України «Про оренду землі» (далі - Закон), крім розміру орендної плати, який визначається у Договорі з урахуванням граничних величин, передбачених Кодексом для такої плати як однієї з форм місцевого податку - плати за землю.
Підставою для нарахування Плати є договір оренди земельної ділянки (п. 288.1 ст. 288 Кодексу).
Статтею 31 Закону визначено, що договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Відповідно до ст. 33 Закону по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов’язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).
У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку здійснюється укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.
Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов’язковому порядку.
Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.
З огляду на те, що здійснення контролю за дотриманням земельного законодавства та справляння плати за землю належить до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (ст. 33 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні»), пропонуємо для з’ясування питання виникнення та припинення у Підприємства прав користування ділянкою звернутись до органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням Земельної ділянки.
Водночас звертаємо увагу, що орган місцевого самоврядування, керуючись нормами ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. 120, 125, 126 та 206 Земельного кодексу України, а також враховуючи рішення Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 28.01.2015 (у справі №5023/3993/12 (5023/90574/11) та від 30.11.2016 (у справі №922/1008/15) може порушити питання про компенсацію завданої шкоди (ст.ст. 1166, 1167 Цивільного кодексу України) землекористувачами (юридичними та фізичними особами), які використовують земельні ділянки без належним чином оформлених документів на право користування земельними ділянками, у формі неотриманої орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності.
Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).