Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДФС У ЖИТОМИРСЬКIЙ ОБЛАСТI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 23.08.2018 р. № 3695/ІПК/06-30-13-01-31

Щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування особою, яка провадить незалежну професійну діяльність та одночасно є найманим працівником.
Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року №322-VIII (зі змінами та доповненнями) (далі - КЗпП) визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці.
Відповідно до ст. 253 КЗпП особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання або у фізичної особи, підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Дія Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VІ (зі змінами та доповненнями) (далі Закон №2464) поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної з веденням обліку, умовами та порядком нарахування і сплати єдиного внеску.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону №2464 страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався в установленому законом порядку єдиний внесок (п. З ч. 1 ст. 1 Закону №2464).
Платників єдиного внеску визначено ч. 1 ст. 4 Закону №2464, до яких віднесені, зокрема, роботодавці: дипломатичні представництва і консульські установи іноземних держав, філії, представництва та інші відокремлені підрозділи іноземних підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), розташовані на території України.
Оскільки на іноземних громадян, які працюють у представництвах іноземних підприємств, розташованих на території України, не поширюються норми ст. 253 КЗпП, то вони не підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню. Відповідно, зазначені представництва не є страхувальниками для іноземців у разі нарахування та виплати їм на території України доходу у вигляді заробітної плати.
При цьому заробітна плата таких громадян не є базою нарахування єдиного внеску.
Відповідно п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.