Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 22.08.2018 р. № 3657/6/99-99-15-01-15/ІПК

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула Ваше звернення .........щодо оподаткування окремих видів доходів і в межах компетенції повідомляє, що відповідь надається з урахуванням фактичних обставин, викладених у зверненні.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Кодексом (п. 1.1 ст. 1 Кодексу).
Поняття «резидент» та умови набуття платником податку статусу резидента України встановлено пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.
Положення Конвенції між Урядом України і Урядом Королівства Бельгії про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно (далі - Конвенція), ратифікована Верховною Радою Україною 29 жовтня 1996 року (Закон України № 433/96-ВР), яка є чинною в українсько-бельгійських відносинах з 25 лютого 1999 року, застосовуються «до осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав» (ст. 1 Конвенції).
Відповідно до ст. 1 «Особи, до яких застосовується Конвенція» Конвенції її положення застосовуються до «осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав».
При цьому ст. 4 «Резидент» Конвенції встановлено критерії, згідно з якими визначається резидентський статус, зокрема, фізичних осіб, на яких поширюються відповідні положення Конвенції.
Так, відповідно до п. 1 ст.4 Конвенції «для цілей цієї Конвенції термін «резидент Договірної Держави» означає будь-яку особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі постійного місця проживання, постійного місцеперебування, місцезнаходження керівного органу, місця реєстрації або будь-якого іншого аналогічного критерію. Але цей термін не включає будь-яку особу, яка підлягає оподаткуванню в цій Державі, тільки на підставі одержання доходів з джерел у цій Державі або стосовно майна що в ній знаходиться».
Водночас, згідно з п. 2 ст. 4 Конвенції «якщо відповідно до положень пункту 1 цієї статті фізична особа є резидентом обох Договірних Держав, її статус визначається таким чином:
а) вона вважається резидентом тієї Держави, де вона має у своєму розпорядженні постійне житло; якщо вона має у своєму розпорядженні постійне житло в обох Договірних Державах, вона вважається резидентом тієї Договірної Держави, в якій вона має більш тісні особисті й економічні зв’язки (центр життєвих інтересів);
b) у разі, якщо Договірна Держава, в якій вона має центр життєвих інтересів, не може бути визначена або коли вона не має постійного житла в жодній з Договірних Держав, вона вважається резидентом тієї Договірної Держави, де вона звичайно проживає;
c) якщо вона звичайно проживає в обох Договірних Державах або коли вона звичайно не проживає в жодній з них, вона вважається резидентом тієї Договірної Держави, національною особою якої вона є;
(1) якщо вона є національною особою обох Договірних Держав або якщо вона не є національною особою жодної з них, тоді компетентні органи Договірних Держав вирішують питання за взаємною згодою».
З огляду на зазначені положення Конвенції та інформацію, наведену в Вашому запиті до ДФС, громадянин України, який:
має єдиного роботодавця, що знаходиться в Україні;
в Бельгії виконує роботу за направленням підприємства - резидента України, штатним працівником якого він є, з метою надання послуг за відповідним договором між українським та бельгійським підприємствами;
- заробітна плата, сплачена українським підприємством своєму працівнику за роботу в Бельгії, є єдиним джерелом доходу працівника;
- має сім’ю, постійне місце проживання членів якої є Україна;
- є національною особою (громадянином) України, є резидентом України.
Відповідно до п.п. «є» пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Кодексу дохід з джерелом походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору.
Порядок оподаткування податком на доходи фізичних осіб врегульовано розділом IV Кодексу, відповідно до п. 162.1 ст. 162 якого платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.
Згідно з п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включаються, зокрема, доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту) (пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).
Відповідно до п. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті).
Крім того, доходи, визначені ст. 163 Кодексу, є об’єктом оподаткування військовим збором (пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).
Ставка військового збору становить 1,5 відс. об’єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу (пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу.
Згідно із пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку 18 відс., визначену ст. 167 Кодексу.
Крім того, об’єктом оподаткування резидента є також іноземні доходи - це доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (пп. 163.1.3 п. 163.1 ст. 163 Кодексу).
Дохід, отриманий з джерел за межами України - це будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи, зокрема доходи від виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими та трудовими договорами; інші доходи від будь-яких видів діяльності за межами митної території України (пп. 14.1.55 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Порядок оподаткування іноземних доходів визначено п. 170.11 ст. 170 Кодексу, відповідно до пп. 170.11.1 якого у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку - отримувача, який зобов’язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 Кодексу.
Якщо згідно з нормами міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, платник податку може зменшити суму річного податкового зобов’язання на суму податків, сплачених за кордоном, він визначає суму такого зменшення за зазначеними підставами у річній податковій декларації (пп. 170.11.2 п. 170.11 ст. 170 Кодексу).
Звертаємо увагу, що у загальному порядку з урахуванням положень п. 1 ст. 15 Конвенції заробітна плата, що одержується резидентом України (Бельгії) у зв’язку з роботою за наймом, підлягає оподаткуванню тільки в Україні (Бельгії), якщо тільки робота за наймом не здійснюється в Бельгії (Україні).
Якщо резидент України (Бельгії) здійснює роботу за наймом у Бельгії (Україні), одержана в зв’язку з цим винагорода може оподатковуватись в Бельгії (Україні).
Слід зазначити, що слово «може» у контексті п. 1 ст. 15 Конвенції означає право держави, в якій робота за наймом фактично здійснюється (тобто виконується там, де найманий працівник фізично присутній), оподатковувати зазначені винагороди відповідно правил, встановлених чинним законодавством цієї держави.
З урахуванням положень п. 2 ст. 15 Конвенції винагорода, що одержується фізичною особою - резидентом України у зв’язку з роботою за наймом, яка
здійснюється в Бельгії, оподатковується тільки в Україні, якщо одночасно виконуються всі умови, зазначені у п. 2 ст. 15 Конвенції:
а)    одержувач винагороди перебуває в Бельгії протягом періоду або періодів, що не перевищують у сукупності 183 днів протягом будь-якого періоду, що становить дванадцять місяців, який починається або закінчується у відповідному фінансовому році; і
б) винагорода сплачується наймачем або від імені наймача, який не є резидентом Бельгії; і
в) витрати по сплаті винагород не несуть постійне представництво або постійна база, які наймач має в Бельгії.
Якщо хоча б одна з умов п. 2 ст. 15 Конвенції не виконується, Бельгія має право оподатковувати винагороду найманого працівника українського підприємства, отриману за роботу, яка фактично здійснюється в Бельгії, відповідно до правил, встановлених податковим законодавством цієї країни.
Таким чином, у випадку, що розглядається, заробітна плата, отримана від свого роботодавця резидентом України - найманим працівником українського підприємства, який фактично здійснює роботу на бельгійській території, і для якого не виконується хоча б одна з умов, визначених пп. «а, Ь, с» п. 2 ст. 15 Конвенції, може оподатковуватись в Бельгії, тобто Бельгія має право на оподаткування таких виплат відповідно до правил, встановлених чинним законодавством цієї держави
Винагорода у вигляді заробітної плати, отриманої найманим працівником -резидентом Бельгії від українського роботодавця - резидента України, за роботу, яка фактично виконується на території Бельгії, підлягає оподаткуванню в Бельгії в порядку, встановленому національним законодавством.
При цьому слід враховувати, що методи зарахування податку, сплаченого в Україні (Бельгії) з доходу, отриманого резидентом Бельгії (України), які застосовуються кожною із договірних держав - учасниць Конвенції, зазначені у ст. 23 «Усунення подвійного оподаткування» Конвенції.
Разом з цим, з метою уникнення неоднозначного тлумачення норм податкового законодавства в частині оподаткування доходів фізичних осіб необхідне детальне вивчення документів (матеріалів), які стосуються порушених питань.
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.