Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 22.08.2018 р. № 3661/6/99-99-01-02-02-15/ІПК

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо порядку оподаткування процентів, які виплачуються українським підприємством на користь кредитора - резидента Російської Федерації, з урахуваннням положень українсько-російського міжурядового договору про уникнення подвійного оподаткування та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.
Відповідно до положень п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.
Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов’язаннями, випущеними (виданими) резидентом (п.п. „а” п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу).
Згідно з п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3 -141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.
Крім того, згідно з пп. 141.4.11 п. 141.4 ст. 141 Кодексу доходи нерезидентів у вигляді процентів за позиками або фінансовими кредитами, наданими резидентам, оподатковуються за ставкою в розмірі 5 відсотків у джерела виплати таких доходів та за рахунок таких доходів з одночасно дотриманням таких умов:
а) кошти, надані нерезидентом за позикою або фінансовим кредитом, залучені ним шляхом розміщення іноземних боргових цінних паперів на іноземній фондовій біржі, що входить до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України;
б) кошти, надані нерезидентом за позикою або фінансовим кредитом, залучені з метою надання (прямо або опосередковано) резиденту позики або фінансового кредиту;
в) нерезидент, якому виплачуються проценти, та/або уповноважена ним особа (якщо проценти виплачуються через таку особу) не є резидентами юрисдикцій, які на дату розміщення нерезидентом іноземних боргових цінних паперів включені до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до пп. 39.2.1.2 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу.
Пунктом 46 підрозд. 4 розд. XX „Перехідні положення” Кодексу встановлено, що звільняються від оподаткування доходи, які сплачені або сплачуються резидентом на користь нерезидента або уповноваженої ним особи у вигляді процентів за позикою або фінансовим кредитом, що були надані резидентам до 31 грудня 2016 року, якщо кошти, надані нерезидентом за позикою або фінансовим кредитом, були залучені шляхом розміщення іноземних боргових цінних паперів на іноземній фондовій біржі та відповідають умовам підпунктів „б” і „в”пп. 141.4.11. п.141.4 ст. 141 Кодексу.
Звільняються від оподаткування доходи, які сплачуються резидентом на користь нерезидента або уповноваженої ним особи у вигляді процентів за позикою або фінансовим кредитом, що були надані резидентам у період з 01 січня 2017 року до 31 грудня 2018 року, якщо такі доходи відповідають умовам пп. 141.4.11 п. 141.4 ст. 141 Кодексу (п. 47 підрозд. 4 розд. XX „Перехідні положення” Кодексу).
Статтею 3 Кодексу визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування, є частиною податкового законодавства України. Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.
Угода між Урядом України і Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків, яку ратифіковано Верховною Радою України 06.10.1995 (Закон України № 369/95-ВР), є чинною з 03.08.1999.
Дія цієї Угоди поширюється на осіб, які є резидентами однієї чи обох Договірних Держав (ст. 1 Угоди). Критерії для визначення резиденції осіб, до яких застосовується Угода, встановлені ст. 4 Угоди.
Відповідно до положень ст. 2 Угоди „існуючими податками, на які поширюється Угода, зокрема в Україні є податок на доходи підприємств і організацій”.
Стаття 3 Угоди надає визначення понять, які використовуються у розумінні Угоди, зокрема терміну „Договірна Держава”, що означає, залежно від контексту, Україну або Російську Федерацію; терміну „особа”, що означає фізичну особу, юридичну особу, у тому числі підприємство або будь-яке об’єднання осіб; виразу „підприємство Договірної Держави”, що означає підприємство, зареєстроване відповідно до законодавства цієї Держави.
Згідно з п. 1 ст. 11 Угоди визначено, що „проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Договірній Державі, якщо такий резидент має фактичне право на ці проценти.
Однак такі проценти можуть також оподатковуватись у тій Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на проценти, податок, що стягується, не повинен перевищувати 10 процентів від загальної суми процентів” (п. 2 ст. 11 Угоди).
Згідно з п. 4 ст. 11 Угоди „термін „проценти” при використанні в цій статті означає доход від боргових вимог будь-якого виду, зокрема, доход від урядових
цінних паперів і доход від облігацій чи боргових зобов’язань, включаючи премії та винагороди, що сплачуються стосовно таких цінних паперів, облігацій та боргових зобов’язань”.
„Положення пунктів 1 і 2 не застосовуються, якщо особа, що фактично має право на проценти, яка є резидентом однієї Договірної Держави, здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі, в якій вйникають проценти, через розташоване в ній постійне представництво, або надає в цій другій Державі незалежні особисті послуги з розташованої там постійної бази, і боргова вимога, на підставі якої сплачуються проценти, дійсно відноситься до' такого постійного представництва або постійної бази. ,У такому випадку застосовуються положення статті 7 або статті 14 цієї Угоди” (п. 5 ст. 11 Угоди).
Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України встановлено ст. 103 Кодексу.
Пунктом 103.2 ст. 103 Кодексу визначено, що особа (податковий аґент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.
Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України (п. 103.4 ст. 103 Кодексу).
Відповідно до п. 103.5 ст. 103 Кодексу довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.
Враховуючи зазначене, платежі, які сплачуються за відповідним договором резидентом України на користь резидента Російської Федерації і відповідають поняттю „проценти”, визначеному п. 4 ст. 11 Угоди, підлягають оподаткуванню в Україні за ставкою, встановленою Кодексом, яка не повинна перевищувати розміру ставки 10 відсотків, встановленої п. 2 ст. 11 Угоди, за умови, що одержувач фактично має право на такі проценти і надає довідку про резиденцію, що відповідає вимогам ст. 103 Кодексу.
Виходячи зі змісту запиту та документів, які додаються до нього, у випадку, що розглядається, при оподаткуванні процентів в Україні слід застосовувати ставку у розмірі 10 відсотків, передбачену п. 2 ст. 11 Угоди.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).