Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 30.08.2018 р. № 3765/С/99-99-13-01-02-14/ІПК

Державна фіскальна служба України розглянула Ваше звернення про отримання індивідуальної податкової консультації щодо оподаткування при здійсненні транспортного експедирування, повідомляє таке.
Відповідно до пункту 1 статті 42 Господарського кодексу України від 16.01.2003 № 436-ІV (далі - ГКУ) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Основу правового регулювання відносин транспортного експедирування становлять норми гл. 65 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ), ст. 316 ГКУ, Закон України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 1 липня 2004 р. № 1955-ІV (далі - Закон 1955), "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991 р. № 959-ХІІ, "Про транзит вантажів" від 20 жовтня 1999 р., інші нормативно-правові акти, що видаються відповідно до них, а також міжнародні договори.
Стаття 929 ЦКУ визначає, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Відповідно до статті 1 Закону 1955 учасниками транспортно-експедиторської діяльності є клієнти, перевізники, експедитори тощо.
Експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.
Клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.
Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.
Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.
Оплата клієнта включає суму, що є оплатою експедитору та суму, яка в подальшому перераховується експедитором для оплати третій особі -перевізнику.
У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.
Істотними умовами договору транспортного експедирування є, зокрема, розмір плати експедитору та порядок розрахунків. Тобто, договір
транспортного експедирування чітко розмежовує що є оплатою експедитору, а що є оплатою третій особі - перевізнику.
Підпунктом 5 п. 292.11 ст. 292 ПКУ визначено, що до складу доходу не включаються суми коштів (аванс, передоплата), що повертаються, зокрема платником єдиного податку покупцю товару (робіт, послуг), якщо таке повернення відбувається внаслідок повернення товару, розірвання договору або за листом - заявою про повернення коштів.
Таким чином, фізична особа - підприємець - платник єдиного податку у разі отримання коштів, які забезпечують виконання зобов'язань за договорами, включає такі суми до складу доходу податкового (звітного) періоду у якому вони були отримані.
Відповідно до п.п. 1 п. 292.1 ст. 292 ПКУ доходом фізичної особи -підприємця - платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначений п. 292.3 ст. 292 ПКУ. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
Пунктом 292.6 ст. 292 ПКУ визначено, що датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).
Платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які не є платниками податку на додану вартість, ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів (п.п. 296.1.1 п. 296.1 ст. 296 ПКУ). Порядок ведення книги обліку доходів, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 N 579 (далі -Порядок N 579), який набрав чинності з 28.07.2015 року.
Згідно з п. 292.4 ст. 292 ПКУ у разі надання послуг, виконання робіт за договорами    доручення,    комісії,    транспортного    експедирування або за
агентськими    договорами    доходом    є сума отриманої винагороди повіреного
(агента).
Але, зауважуємо, що у разі отримання фізичною особою - підприємцем -платником єдиного податку коштів від надання послуг, виконання робіт за договорами    доручення, комісії, транспортного експедирування або за
агентськими    договорами,    у книзі    обліку доходів    відображається вся сума
коштів, яка надійшла на поточний рахунок платника податку та/або яку отримано готівкою, за такими договорами.
Разом з цим, при заповненні податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця до доходу включається лише сума

отриманої винагороди повіреного (агента).
Відносно порядку заповнення книги обліку доходів, то згідно з п. 5 Порядку N 579 записи у книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід, зокрема про кошти, які надійшли на поточний рахунок платника податку та/або які отримано готівкою, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).
Відповідно п. 52.2 ст. 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.