Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 04.09.2018 р. № 3825/6/99-99-15-03-02-15/ІПК

Про оподаткування доходів, отриманих нерезидентом, та ПДВ
Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо порядку оподаткування доходів, отриманих нерезидентом, і ПДВ операцій з постачання комісіонером послуг із організації процесу приймання платежів від користувачів за онлайн-сервіси, які належать постачальнику -нерезиденту (комітент), організації взаєморозрахунків і закріплення порядку взаємодії між постачальником - нерезидентом (комітентом) і комісіонером згідно з договором комісії, та, керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.
Як зазначено у зверненні та згідно з інформаційними базами даних ДФС, станом на 20.08.2018, Товариство перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності третьої групи зі сплатою єдиного податку за ставкою у розмірі 5 відс. та не є зареєстрованим як платник ПДВ. Товариство уклало договір з нерезидентом України, згідно з яким Товариство зобов’язується від свого імені та за рахунок нерезидента забезпечити приймання від замовників платежів за товари/послуги, поставлені їм нерезидентом, перерахування таких платежів нерезиденту. За надання послуг Товариство буде отримувати від нерезидента винагороду.
Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ). Відносини, що виникають за договором комісії, регулюються положеннями статей 1011 -
1028 ЦКУ.
Відповідно до частини першої статті 1011 ЦКУ за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціна (пункту 3 статті 1012 ЦКУ).
Комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії (пункт 1 статті 1013 ЦКУ).
Статтею 1018 ЦКУ визначено, що майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента.
Частиною першою статті 1020 ЦКУ визначено, що комісіонер має право відраховувати належні йому за договором суми з усіх грошових коштів, що надійшли до нього для комітента, якщо інші кредитори комітента не мають переважного перед ним права на задоволення своїх вимог із грошових коштів, що належать комітентові.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).
Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 розділу II ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Щодо оподаткування доходів, отриманих нерезидентом
Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 розділу II ПКУ визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
Доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними пунктом 141.4 статті 141 розділу III ПКУ.
Перелік таких доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, визначено підпунктом 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 розділу III ПКУ.
Згідно з підпунктом 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 розділу III ПКУ у разі здійснення резидентом або постійним представництво нерезидента на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-якої виплати з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримується податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 розділу III ПКУ, за ставкою у розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3 - 141.4.6 пункту 141.4 статті 141 розділу III ПКУ) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.
Відповідно до підпункту 141.4.8 пункту 141.4 статті 141 розділу III ПКУ резиденти, які надають агентські, довірчі, комісійні та інші подібні послуги з продажу чи придбання товарів, робіт, послуг за рахунок і на користь тільки певного нерезидента (в тому числі проведення переговорів щодо суттєвих умов та/або укладення договорів з іншими резидентами від імені і на його користь), під час виплати такому нерезиденту утримують і перераховують до відповідного бюджету податок із доходу, отриманого таким нерезидентом із
джерел в Україні, визначений у порядку, передбаченому для оподаткування прибутків нерезидентів, що провадять діяльність на території України через постійне представництво. При цьому такі резиденти не підлягають додатковій реєстрації в контролюючих органах як платники податку.
Положення підпункту 141.4.8 пункту 141.4 статті 141 розділу III ПКУ не поширюються на випадки надання резидентами агентських, довірчих, комісійних та інших подібних посередницьких послуг з продажу чи придбання товарів, робіт, послуг за рахунок і на користь нерезидентів у випадку, якщо вони надають зазначені послуги в рамках своєї основної (звичайної) діяльності.
Як зазначено у запиті, товариство в статусі платника єдиного податку надає комісійні послуги товарів, робіт, послуг за рахунок і на користь нерезидента в межах своєї основної діяльності.
Отже, суб’єкт господарювання, який надає комісійні послуги з продажу чи придбання товарів (робіт, послуг) за рахунок і на користь нерезидента в межах своєї основної (звичайної) діяльності, під час виплати такому нерезиденту утримує і перераховує до відповідного бюджету податок із отриманого таким нерезидентом із джерел в Україні доходу із переліку, визначеного у підпункті 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 розділу III ПКУ, у порядку, встановленому підпунктом 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 розділу III ПКУ, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.
Щодо оподаткування ПДВ
Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.
Згідно з підпунктом «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V ПКУ.
Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).
Пунктами 186.2 - 186.4 статті 186 розділу V ПКУ визначено категорії послуг, місце постачання яких визначається залежно від місця реєстрації постачальника або отримувача відповідних послуг або від місця фактичного надання відповідних послуг.
Місцем постачання послуг, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 статті 186 розділу V ПКУ, вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований
як суб'єкт господарювання, або - у разі відсутності такого місця — місце постійного чи переважного його проживання.
Місцем постачання послуг, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 статті 186 розділу V ПКУ, є місце реєстрації постачальника (пункт 186.4 статті 186 розділу V ПКУ).
Отже, порядок оподаткування ПДВ операцій з постачання послуг безпосередньо залежить від місця постачання таких послуг.
Пунктом 188.1 статті 188 розділу V ПКУ встановлено, що база оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:
товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;
газу, який постачається для потреб населення.
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.
Базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів, визначена у порядку, встановленому статтею 188 розділу V ПКУ (пункт 189.4 статті 189 розділу V ПКУ).
Дата збільшення податкових зобов'язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 і 198 розділу V ПКУ.
Враховуючи викладене, у разі, якщо зазначені у зверненні послуги відносяться до категорії послуг, перерахованих у пунктах 186.2 і 186.3 статті 186 розділу V ПКУ, то для цілей оподаткування ПДВ місцем
постачання таких послуг вважається місце, в якому їх отримувач зареєстрований як суб'єкт господарювання. Оскільки у такому випадку отримувачем послуг буде нерезидент, то операція з постачання таких послуг не буде об’єктом оподаткування ПДВ.
У разі, якщо зазначені у зверненні послуги не відносяться до категорії послуг, перерахованих у пунктах 186.2 і 186.3 статті 186 розділу V ПКУ, то для цілей оподаткування ПДВ місцем постачання таких послуг є місце реєстрації їх постачальника. Оскільки у такому випадку постачальником послуг буде резидент України, то операція з постачання таких послуг буде об’єктом оподаткування ПДВ.
Також інформуємо, що класифікація видів господарської діяльності платника податку не відноситься до компетенції ДФС, а тому з питання віднесення наведених у зверненні послуги до певної категорії послуг, перелічених у статті 186 розділу V ПКУ, рекомендуємо звернутись до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, яке є центральним органом виконавчої влади у сфері формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері технічного регулювання (стандартизації, метрології, сертифікації, оцінки (підтвердження) відповідності, акредитації органів з оцінки відповідності, управління якістю.
Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 розділу II ПКУ).