Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДФС У ВIННИЦЬКIЙ ОБЛАСТI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 30.08.2018 р. № 3778/ІПК/02-32-12-04

Головне управління ДФС у Вінницькій області розглянуло лист щодо дій підприємства у разі смерті директора (засновника) та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-IV зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ), повідомляє.
Відповідно до ст. 65 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-ІV зі зміінами та доповненнями, управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів. Таким документом для приватного підприємства є статут. Саме він визначає повноваження керівника підприємства, розподіл повноважень між власником та виконавчим органом підприємства, підстави та порядок передачі повноважень тощо.
Передусім зазначимо, що підприємство як цілісний майновий комплекс може бути Об’єктом спадкування (ст. 191 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435- ІV зі змінами та доповненнями (далі - ЦК України)), отже, ймовірно, що у померлого власника підприємства є спадкоємці, які зможуть прийняти всі необхідні рішення для подальшої діяльності підприємства.
За місцем проживанням власника (спадкодавця) у день його смерті відкривається спадщина. Протягом 6 місяців з дня відкриття спадщини вирішується питання щодо виявлення спадкоємців, прийняття (неприйняття) спадщини.
Згідно зі ст. 1283 ЦК України, з метою збереження спадкового майна до прийняття спадщини здійснюється охорона цього майна. Заходи щодо охорони спадкового майна повинен вжити державний нотаріус за місцем відкриття спадщини. Місцем відкриття спадщини є місце останнього проживання спадкодавця.
Але у складі спадщини може бути майно, яке, крім охорони, потребує вчинення інших фактичних чи юридичних дій для підтримання у належному стані. Відповідно до ЦК України зазначено, що за наявності такого майна нотаріус, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, відповідний орган місцевого самоврядування, у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту укладають договір на управління спадщиною з іншою особою. Договір на управління спадщиною укладається на підставі заяви заінтересованої особи. Такою заінтересованою особою може бути представник територіальної громади, інші особи,заінтересованою особою також може бути будь-хто з працівників підприємства, що залишилося без керівництва. Отже, при поданні заінтересованою особою відповідної заяви нотаріус або відповідний орган місцевого самоврядування повинен укласти договір управління спадщиною. Слід зазначити, що у договорі управління спадщиною на особу, яка управляє спадщиною, можна покласти обов’язки, які повинен виконувати директор підприємства.
У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно — за його місцезнаходженням, зобов’язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням (ст. 1277 ЦК України).
Статтею 47 ПКУ визначено, що відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть, зокрема, юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до ПКУ визначені платниками податків, а також їх посадові особи.
Тобто, у разі смерті єдиного засновника юридичної особи, який одночасно був відповідальною особою (директор/бухгалтер) за подання податкової звітності, відповідальним за своєчасність подання звітності такої юридичної особи, прийняття необхідних рішень для подальшої роботи, нарахування працівникам заробітної плати за поточні місяці, звільнення та прийняття на роботу працівників, буде спадкоємець, який заявив своє право на підприємство. А якщо укладено договір на управління спадщиною, то відповідальним за подання звітності до контролюючого органу буде особа, яка управляє спадщиною, до подання заяви про прийняття спадщини спадкоємцями або до ухвалення судом рішення про визнання спадщини відумерлою.