Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 04.09.2018 р. № 3841/М/99-99-13-02-03-14/ІПК

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), розглянула звернення щодо оподаткування окремого виду доходу, отриманого платником податку - фізичною особою і в межах компетенції повідомляє, що відповідь надається з урахуванням фактичних обставин, викладених у листі.
Згідно зі ст. 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов’язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов’язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ст. 513 ЦКУ).
Статтею 514 ЦКУ передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п.п. 14.1.267 п. 14.1 ст. 14 ПКУ позика - це грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов'язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики.
Отже, в розумінні ПКУ позику надають виключно фінансові установи або нерезиденти, крім нерезидентів, які мають офшорний статус.
Водночас п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПКУ встановлено, що фінансова допомога - це допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов’язковою до повернення.
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV ПКУ, відповідно до п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Статтею 165 ПКУ визначено перелік доходів, які не включаються до розрахунку місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, до якого дохід отриманий платником податку внаслідок відступлення права вимоги не відноситься.
Разом з тим, згідно з п.п. 165.1.31 п. 165.1 ст. 165 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається, зокрема основна сума поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому, основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку.
Водночас доходи, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку визначено п. 164.2 ст. 164 ПКУ,
зокрема інші доходи, крім зазначених у ст. 165 ПКУ (п.п. 164.2.20 п.164.2 ст. 164 ПКУ).
Ставка податку на доходи фізичних осіб встановлена у розмірі 18 відсотків (п. 167.1 ст. 167 ПКУ).
Також вказаний дохід, є об’єктом оподаткування військовим збором (далі - збір) (п.п. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XXПКУ).    
Ставка збору становить 1,5 відс. об'єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ (п.п. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ).
Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку/збору до бюджету визначено ст. 168 ПКУ.
Так, згідно із п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 ПКУ, а також збір за ставкою, визначеною п.п. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ.
Враховуючи викладене, у випадку що розглядається сума коштів, яка виплачується юридичною особою фізичній особі включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку - фізичної особи та оподатковується на загальних підставах.
Згідно з п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.